ШЛЯХ ЄДНАННЯ

БЛОГ/НОВИНИ


Молитва "Вервиця Перемоги" 

духовні та патріотично-виховні розмови із бійцями 72 бригада ЗСУ.

Батальон імені Кульчицького .


22 липня 2017 року м. Попасна відзначило третю річницю визволення від незаконних збройних формувань бійцями добровольчого батальйону «Донбас». Віддали данину вдячності та низько вклонилися подвигу героїв-визволителей представники районної, міської влади, установ та організацій міста, а також військовослужбовці Збройних Сил та Національної гвардії України. Пам'ять загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання, відкриттям меморіалу та покладанням вінків та квітів. Офіцери групи Cimic Popasna щиро вітають попаснян з річницею визволення міста від незаконних збройних формувань та бажають їм мирного неба і процвітання у вільній та незалежній Україні!


- Я хочу, щоб ви думали .

53бригада ЗСУ , лінія фронту на Свідлодарській дузі .


Закриття табору Пластунів " Мамай" у с.Бугаївка .


У місті Попасна Луганської області 22 липня відбулися урочистості з нагоди святкування третьої річниці з нагоди визволення міста від російських окупаційних військ.

Бійці легендарних батальонів ім. генерал-майора Кульчицького та батальону “Донбас” пронесли колоною двадцятиметрове, державне блакитно-жовте знамено до Площі Героїв.

Урочиста частина розпочалася із молитви за Україну та молитви “Вервиця Перемоги”, із словами привітання до жителів міста звернулися командир батальону ім. генерал-майора Кульчицького Толочко Анатолій Вікторович, представник батальйону “Донбас” та представники місцевого самоврядування.

У повітрі витав святковий настрій, що особливо підкреслювався у світлих, що палали радісним блиском, очах та українських вишиванках багаточисельної Попаснянської громади.

Лунала Українська пісня. Відбулися нагородження воїнів та місцевих жителів пам’ятною нагрудною відзнакою “За службу Державі”. На Площі Героїв, на місці падіння міни крупного калібру у 2014 році відкрили меморіальний знак “Пам’ятай щоб не повторилось”.

Якіж зміни у настроях місцевого населення відбулися у порівнянні з 2014 роком?

Про це та інші наболілі питання безпосередньо із місця подій спілкуємося із комбатом батальону ім. генерал-майора Кульчицького Толочко Анатолієм Вікторовичем.

- Звісно, що зміни відбулися досить відчутні. Відчувається позитивна тенденція у ставленні до Української держави та Українського війська. У п’ятнадцятому році, я вже не говорю про чотирнадцятий, місцеві не знали, що їм робити, була величезна боязнь місцевого населення відносно того, чи прийшовши сьогодні, ми завтра не віддамо їхнє місто московському окупанту.

Приміром, у п’ятнадцятому році населення майже не було, а зараз люди, котрі були виїхали в центральні чи західні регіони, повертаються до своїх домівок, починають працювати, активно відбудовуючи своє місто та домівки. Дуже багато повернулося дітей, активно функціонують дитячі садочки та школи.

На вашу думку, що послужило поштовхом у зростанні довіри до Української держави, чи то пак більше, тіснішої ідентифікації себе із українською спільнотою місцевими жителями?

- Ну, в першу чергу, вони мали можливість порівняти: ідеологічні гасла, котрими Росія прикриває свої злочини, та справжнє, повсякденне, смертоносне обличчя “руського міра”.

Люди перестали метатися в сторони. Побачивши “руський мір” зсередини та опіку Української держави, це і фінансування на відбудову російськими військами зруйнованих міст, і, не дивлячись на деякі коливання нашого уряду, все таки чітку позицію: “Це наша земля, наш народ і нікому віддавати ми їх не збираємося”. Місцеве населення, проаналізувавши, обрало для себе чітку позицію.

Величезну роль тут зіграла робота місцевої адміністрації і, на мою думку, рішення про військово–цивільну адміністрацію було актуальним та однозначно правильним. Так як, працюючи на місцях, вони в першу чергу користуються авторитетом та підтримкою місцевого населення, ведуть чітку проукраїнську політику, що спрямована на розбудову Української держави, формуючи світогляд суспільства у державотворчому руслі загалом.

І як наслідок народ усвідомив, що будувати державу зможе і повинен сам.

Наскільки важливою в даній ситуації є боротьба на інформаційному фронті?

- Звісно, що робота наших інформаційно-пропагандистських відділів, м’яко кажучи, бажає бути кращою. Але та негативна робота російської пропаганди, що ведеться, сприймається населенням десь на третій, четвертій лінії, але майже не сприймається населенням на території, де був безпосередній контакт із окупантом.

Не дивлячись на те, що Росія намагається активно нав’язати свою думку, тут народ має можливість оцінити те, що говориться і те, що робиться.

Але, безсумнівно, що роботу у інформаційному просторі потрібно посилювати і вдосконалювати інформаційно-пропагандистський напрямок роботи.

Особливо важливо зробити наголос на вихованні молоді та дітей, так як це - майбутнє України.

Також не менш важливо, щоб молодь, котра перебуває в “сірій зоні”, по максимуму забезпечувалась державними пільгами, в такому разі батьки цих дітей побачать, що держава дбає про своє майбутнє, по-особливому сприятиме утвердженню державотворчої ідеї на місцях.

Четвертий рік війни, міняються ротації, вливаються свіжі сили в батальон... Які настрої воїнів на даний час?

Зараз як загальна тенденція - дуже велика психологічна втома, люди втомилися чекати невідомості під обстрілами. Воїни хочуть активних дій, хочуть іти вперед і визволяти остаточно свою Батьківщину, є, звісно, поодинокі випадки порушення військової дисципліни, але це як вийняток.

Однак усе, звісно, залежить від позиції держави стосовно воїнів. Бійці, котрі виконоють свій обов’язок тут на фронті, повинні мати впевненість у тому, що їхні родини захищені та забезпечені. От, наприклад, у нашому батальоні у багатьох наших воїнів народилися немовлята, тож звісно, що вони хвилюються, наскільки вони зможуть забезпечити їм майбутнє.

Однозначно, що потрібно більш активно проводити ідеологічно-виховну роботу, щоб у свідомості як воїнів, так і суспільства більш чітко висвітлити той багатющий пласт нашої історії та боротьби, допомогти зрозуміти та пам’ятати, що таке загалом Україна та національна державотворча ідея.

Це, звісно, допоможе дати достойну відсіч антиукраїнській пропаганді, що ведеться досить активно Росією.

Але в першу чергу - це знання своєї історії, адже “Народ, котрий не знає своєї історії, не має майбутнього”.

Ще важливе ставлення суспільства до фронтовиків, розуміння і усвідомлення важливості та навіть святості обов’язку по захисту своєї землі, це, з одного боку, укріплює дух воїна, а з іншої - являється вагомим чинником у прийнятті ним рішення, чи повертатися йому на наступну ротацію.

На завершення нашої розмови: Які побажання чи поради у вас як у бойового комбата будуть українському народу в цей нелегкий час війни?

- В першу чергу, хочу сказати: “Будьмо єдині, тому що тільки спільними діями зможемо отримати повноцінну перемогу і розбудувати державу. Але пам’ятаймо, що легко нам не буде, бо, як говориться, найважче буває наприкінці. Тож у жодному випадку не падати духом, а, консолідуючи сили, кувати Перемогу нашого народу та забезпечити достойне майбуття для наших дітей та Української держави загалом ! СЛАВА УКРАЇНІ !

Керівник ГО. “Фронтова капеланія Шлях Єднання”

Клірик Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Капелан Микола Мединський-Залізняк.

Автор фото Іванна-Калина Костюк.


19 червня 2017 р відбулося відкриття пам"ятного знаку загиблим розвідникам 24 бригади

( Львів).

Тут точилися страшні боі три роки тому. Дуже важко бачити горе матерів, що плачуть за синами... Монумент стоіть за селом Закітне( по дорозі на Сіверськ). Завдяки ініціативі місцевоі громади, волонтерів, представників влади та небайдужих громадян, було встановлено цей пам ятний знак. Багато зусиль до нього доклали і все гарно організували: Лінник Сергій, Міценко Володимир, Махник Михайло,Ровчак Андрій Якович, Бохонов Волрдимир Михайлович, Щома Сергій, Ралітний Микола Васильович, Огаркова Олена, Руденко Олена .В нашій пам яті ці молоді хлопці, загиблі воіни назавжди залишаться мужніми Героями, які з честю виконали головний обов язок чоловіка- захист рідноі землі. Вічна пам ять Героям, славним синам украінського народу, віддавшим життя за територіальну цілісність Украіни 19 червня 2014 року. 

----------

В Урочистості брали участь : Гурт який гастролює по зоні АТО с. Бугаївка . Харківська обл., Ізюмський р-н , урочисто поклали квіти до пам'тника героям . Освячиння пам'ятника Капеланами . Виступ комбата батальону імені Кульчицького Віктор Толочко . Виступ з патріотичною піснею " Спіть хлопці спіть" бійця імені Кульчицького Volodymyr Pastushok . Виступ побратимів 24 бригади ЗСУ ( Залізна) . Остане слово мами загиблого . Остане слово сестри загиблого героя .

Слава Героям!


Запрошую до молитви за загиблими Українськими воїнами.

ВЕРВИЦЯ ЗА ЗАГИБЛИМ УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНСТВОМ…

Початкові молитви…

На великих зернятках… 

Ісусе Христе, Боже наш! Ти сказав: "Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх" і Сам дав приклад тієї жертвенної любові. Тож прийми жертву любові воїнів Українського народу, гаряче -червоні краплини крові тих, що стали слідом за тобою, на Хресній Дорозі, у боротьбі за Правду Божу, на нашій Українській землі. Як багряно-рубінове дорогоцінне каміння, перед престолом своїм, прийми кров наших героїв, що зрошують спраглу землю Української Голгофи, тих що на Майдані вбиті, тих що Донецький аеропорт захищаючи загинули, що під Іловайськом та Дебальцево, мученицькою, героїчною смертю впали, під Щастям та Слов’янськом, Маріуполем та Широкіне, Авдіїкою та Мар’янкою життя своє жертвували, на шахті “Бутовка”, “Зеніт” та “Промзона” від ран важких загинули. Всіх знаних та тих що не пам’ятаємо пом’яни Милостивий. Прийми Господи кров захисників Землі Української, що зтікає із ран невиліковних, вбитих та смертельно ранених, немов із бездонного джерела, на доказ бездоганної любові до ближнього, через зболілі серця материнські. Відпусти їм Господи всі гріхи вільні та невільні, осели їх там, де всі Святі Воїни народу Українського перебувають, а криваву жертву їхню прийми їм за покуту. Бо в боротьбу із неправдою, з Іменем твоїм на вустах виступали, і в обороні правди Божої та народу Українського, для вічної слави Твоєї, голови свої зложили. Всемилостивий Господи, не допусти щоб жертва їхня була марною, благослови нас на спільну, Велику Перемогу та краще майбуття Української Держави, під покровом Пресвятої Богородиці…АМІНЬ !!!
Десятки……
Прийми Господи душі їхні, там де всі Святі Воїни народу нашого перебувають…


     НАЦІЯ ТО Є ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ

 ГОЛОВНЕ ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В НЬОМУ.

МАЄШ СЕРЦЕ ВОЇНА: НІ МИТІ НЕ МЕШКАЙ, ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ, СТАВАЙ НА ЗАХИСТ БОЖОЇ ПРАВДИ ТА ЗЕМЛІ СВОЄЇ.

МАЄШ ХИСТ ДО БІЗНЕСУ, ЖЕРТВУЙ, ПІДТРИМУЮЧИ ВІЙСЬКО, БО НАПРАВДУ, ТИМ СВОЮ Ж ХАТУ РОЗБУДОВУЄШ.

МАЄШ ДУХОВНІ ДАРИ, ЧИ НЕ МАЄШ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗУВАТИСЯ В ПОПЕРЕДНІХ НАПРЯМКАХ, МОЛИСЯ БРАТЕ, ЗА НАС ,ЗА ВІЙСЬКО. ЗА ПЕРЕМОГУ.

І ГОСПОДЬ ПРИЙМЕ ТВОЮ ЖЕРТВУ: КОТРА БУДЕ НІЧИМ НЕ МЕНШОЮ, ВІД ТОЇ, ЩО ПРИНОСИТЬСЯ ВОЇНОМ У ОКОПІ, ЧИ ЖЕРТВОДАВЦЯ, ЩО ДОПОМАГАЄ КОШТАМИ...!!!

ГОЛОВНЕ ПОБОРОТИ БАЙДУЖІСТЬ У СЕРЦІ СВОЄМУ, БО ВОНА ПЕРЕТВОРЮЄ НАС НА ПАРАЛІЗОВАНИЙ ОРГАН, У ОРГАНІЗМІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ !!!

АМІНЬ ДРУЗІ, АМІНЬ !!! - СЛАВА УКРАЇНІ !!!

 


Національна свідомість і вірус "русского мира": про випадок на "Голосі країни"

Про перемогу священника УПЦ Московського патріархату на проекті "Голос країни" — у блозі Миколи Мединського на ONLINE.UA Зараз я хочу поговорити про національну свідомість народу, національну свідомість українського суспільства. Поговорити про те, що свідомість вкладає основний стрижень свободи, майбутньої української держави… …Останнім часом ми бачимо, як народ об’єднується, прокидається, як до цього його підштовхує кров нашіх дітей. Але, на превеликий жаль, ми часто готові зрізати бур’ян, залишивши корінь. Подібне відбулося нещодавно. Я, перебуваючи у фронтовій зоні, що дізнаюсь? Ми спілкуємось з хлопцями, дізнаємося про загиблих, про поранених, а через декілька хвилин заходять хлопці і кажуть: "Отче, не знаємо, плакати чи радіти, але в проекті "Голос України" переміг московський піп". Це подія, яка викликала в суспільстві шквал протиріччь…

Джерело: https://blogs.online.ua/ukr/medinskij/post/714/natsionalna-svidomist-i-virus-russkogo-mira-pro-vipadok-na-golosi-krayini/


Перемагаймо гріх: як допомогти воскресінню України

Перемагаймо гріх: як допомогти воскресінню України 9 мая, 15:3169 Про справжнє відродження України, котре залежить від кожного — у блозі Миколи Мединського на ONLINE.UA Христос своїм воскресінням відкриває людям двері до Раю, до небесної Батьківщини. Христос воскрес, і жодного померлого у гробі немає, бо Христос воскрес, щоб дарувати життя кожному, говорить святий Іван Золотоустий. Христос воскрес для того, щоб дарувати життя, свободу кожній людині, як особистості, та і кожному народові в принципі. Наш український народ століттями намагається збудувати свою хату, свою державу. Намагається укріпитися, але гріх не дає цієї можливості. Гріх манкурства, збайдужілості не дає можливості закласти фундамент держави. Гріх розбрату, гордині, нестерпності один до одного не дає звести стіни української держави. Але Христос воскрес і влада гріха розсіяна, і правда торжествує, то ж ми бачимо, як в наші дні розсіюється бісівська хитрість і підступність московської орди. Ми бачимо, як воскресає український дух. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине, як говорить великий Кобзар Тарас Шевченко. Все поляже, слава не поляже, продовжує він. Ми бачимо, як слава предків відродилася, воскресла десь на генному рівні в багатьох з кращих синів та дочок українського народу. І народ об’єднується у спільній меті побудови рідної української хати, як говорив, навчав духовний батько української нації Андрей Шептицький. Тож намагаймося святкувати воскресіння Христове, воскресіння духу нашого не один раз в рік. Намагаємося його святкувати щоденно, повсякхвилинно. Як, запитаєте мене? Коли будемо боротися і відстоювати правду, коли будемо намагатися кожну хвилину бути християнином, коли ми будемо кожну хвилину свого життя пам’ятати, що ми є син чи дочка українського народу. І в нашому серці буде воскресати Христос. В нашому серці буде воскресати і торжествувати українська правда. Христос воскрес у темному кам’яному гробі. Україна воскресає у наших з вами серцях.


                 Дух героїв 

У понеділок, 22 травня 2017 р ,в день Героїв посвятили пам'ятний надгробний хрест нашому землякові, справжньому Герою України , кіборгу Миколі Самаку.

А також автопробігом та панахидами біля січових могил та пам'ятних знаків вшанували пам'ять всіх героїв що впали за свободу України.

Автопробіг проходив за маршрутом: - Нижній Березів, Акришора, Текуча, Вижній Березів (моя рідна парафія), Баня Березів, Лючки, Середній Березів, Люча, Стопчатів, Уторопи,Яблунів.

Всі були втомлені але дух піднімався ввись.

Було відчуття що напилися кришталевої води із бездонної криниці Звитяги Українського незламного Духу Боротьби.

СЛАВА УКРАЇНІ !!

 


                 Воскреслий Христос  

"Воскреслий Христос сказав двом апостолам на дорозі до Емаусу, щоб мали відвагу‚ і запевнив, що Ісус Христос переміг світ. Ми не повинні боятися долати перешкоди в пошуку життя за Доброю Новиною. Ми покликані бути життєдавцями. Ми покликані жити як великодні люди – люди надії. Надія закликає нас підніматися над собою, долати свої особисті перепони і йти далі з вірою в Воскреслого Христа! Христове воскресіння віддзеркалюється в нашому житті, коли ми відважно працюємо над нашим спасінням і задля спасіння інших, бо ми прагнемо, щоб усі були з Богом. Мир Воскреслого Христа буде з усіма нами"


КОБЗАР НА ЛІНІЇ ВОГНЮ

БОРІТЕСЯ - ПОБОРЕТЕ ! ВАМ БОГ ПОМАГАЄ ! - Крізь віки лунають до нас слова великого Кобзаря надихаючи на боротьбу за торжество Божої правди на нашій землі цілі покоління Українського народу. Ніби відлунюючи слова святого Євангелія:

- Стукайте і відчинять вам, шукайте і знайдете.(Мат. 7:7 )

Напередодні дня народження Великого Кобзаря на передових позиціях поблизу Мар’янки окрім цокоту кулемета та баритону вибухів важкої артилерії у серцях бійців лунали ноти кобзи та голос Шевченка. Бійці ОТР УДА (окрема тактична рота Української Добровольчої Армії) “ Волинь” вшанували Великого Пророка Українського Народу зібравшись на капеланську годину приурочену святкуванню Шевченківських днів.

Розпочинається захід молитвою перед іконою “Богородиця Єднання”, котру очолює фронтовий капелан о. Микола Мединський (Залізняк) клірик Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

Опісля капелан наголошує на святості місії боротьби за Правду Божу та Українську Правду, боротьби, котру веде кожен Український воїн, що захищає свою землю.

- Без правди горе ! (Тарас Шевченко)

- Тож пам’ятайте брати мої, боротьба котру веде наш Український народ - Священна Боротьба за Свободу, за народ, за Державу.

- Потрібно нам багато говорити про ті духовні цінності, котрі передав нам Великий Тарас, докладати всі зусилля щоб подолати байдужість у суспільстві … - Наголошує о. Микола.

- Найбільш гірка отрута нашого морального буття - безнадійність…(Тарас Шевченко)

Тож нехай кожне небайдуже серце стане струною на Кобзі Пророка, бо …

- Ну що б здавалися б слова...

Слова та голос - більш нічого.

А серце б’ється ожива,

Як їх почує! (Тарас Шевченко)

Тож нашою Вірою, Чином нашої боротьби та безсмертним духом Тараса оживає наш народ підводячись з колін.

- Борітеся, поборете, Вам Бог помагає! За вас Правда ! За Вас Слава і Воля Святая!!!

Завершив словами Шевченка капеланську годину о. Микола Мединський, а воїни почерпнувши сили духу із бездонної Трасової криниці повернулися до фронтових буднів, справи нелегкої, але Богом благословенної - Справи захисту Землі Батьківської…

Інфо-капеланія. Іванна-Калина Костюк.

09.03.2017р.


 СВІЧКА МИРУ

У м. Краматорськ під час Шевченківських днів уміській бібліотеці імені Марії Приймаченко фронтова капеланія “Шлях Єднання” зініціювала майстер клас по розпису фронтових гільз під свічку. Майстер клас провівкапелан о. Микола Мединський (Залізняк), клірик Коломийсько-Чернівецькоїєпархії УГКЦ. Учні четвертих класів Краматорської загально-освітньої школиномер 8, спільно із своїми вчителями Рокоча Євгенією Георгієвною та КриленкоОльгою Анатолієвною власноруч розмалювали, перетворивши носія смерті та рунації(Гільзу від АГС) на символ Віри, Життя та Світла Правди. -Поправді кажу вам:коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! -(Матвія 18:3) Під час майстер -класу капелан провів присутніх у світ захопливихрозповідей та українських легенд, діти розповідали вірші Шевченка та співалиУкраїнські пісні. І в їхніх дитячих оченятах відчувалося відродженняУкраїнського Духу, їхні дитячі серця ніби відкривають нам справжній шлях дозміцнення та укріплення нашого “царства земного”-Української Держави,призиваючи до Єдності та Любові до Бога та України. Опісля перед іконою“Богородиця Єднання”запаливши як і ними виготовлені свічечки так і свічкивиготовлені бійцями на передовій та помолилися за Українських воїнів та ввесьнаш народ. Вечором капелан о. Микола Мединський очоливши уже у м. Слов'янськуходу місцевих патріотів до пам’ятника Т.Г.Шевченка де вшанували ВеликогоКобзара запаливши одну із свічок, Полум’я Звитяги котрої стала символомнезламності та відроження Українського Духу на нашій Землі. МИР ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗПЕРЕМОГУ !!! Лунало в серці кожного, як підсумок зроблений спільно ізорганізаторами заходу по вшануванні Шевченка та присутніми патріотами. Інфо-капеланія Іванна – Калина Костюк.15.03.2017.р.


СЛОВЯНСЬК …ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ – ВАРТІСТЬ СВОБОДИ

 

За ініціативи фронтової капеланії “ Шлях Єднання” та підтримки Фонд Мир і Ко. Організація допомоги військовим і переселенцям., 25 лютого у приміщенні “П. І. Теплиця” м. Слов’янськ Донецької області відбувся другий етап духовно-патріотичного заходу “ Вартість життя-Вартість свободи”, у рамках аудіо зв’язку Слов’янськ-Нью-Йорк, вшанували полеглих героїв сплільною молитвою “Вервиця Перемоги” -Членство спільноти ВЕРВИЦЯ ПЕРЕМОГИ... , спільноти “Матері у молитві”, та “Марійської дружини” м. Нью-Йорка (США). Перебуваючи у паломницькій поїздці до Українського храму Архистратига Михаїла що у Філадельфії, з метою вклонитися перед мощами св. Падре Піо долучилися до спільної молитви “Вервиця Перемоги”, молитву очолив фронтовий капелан Микола Мединський Микола Мединський а опісля вільно поспілкувалися із присутніми патріотами м. Слов’янськ. Зі сторони громадськості м. Слов’янськ були присутні: -Представники педуніверситету м. Слов’янськ. -ВМГО “Сокіл” -ГО “Слов’янська Січ” -ВПО м. Ясинувата Донецької обл. Провели паралелі та аналіз між подіями що відбулися під Крутами 1918 р, на майдані 2014 р, та подіями на східно му фронті сьогодні. Як згадує один сучасник-мемуарист про жертву студентів під Крутами: - "Треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української Держави". Тож ввесь захід відбувався на фоні відкритої мандрівної фронтової фотовиставки “Козацтво сьогодення.”, автор фронтовий фоторепортер Іванна Калина Костюк. Що і надало можливість всім присутнім глянути в очі та на обличчя сучасного козацтва та перейнятися їхнім духом. Спільно поклали перед собою запитання: - Що ж насправді об’єднює цілі покоління Українського народу у боротьбі за Торжество Божої Правди на нашій землі ? А також що ж нам всім потрібно щоб достойно завершити справу во ім’я котрої приноситься ця велична Жертва Любові ? Тут доцільно згадати слова одного зі свідків бою під Крутами що знаходився на стороні червоної армії: -Якби у них (українських воїнів) збереглася рішучість до боротьби, то в степу перед Крутами на місці червоногвардійських загонів залишилася б кривава мішанина. Отож переглянувши ролики відомого фронтового документаліста та режисера Сергій Лисенко із серії документальних фільмів “Енциклопедія Майдану” – про відомого громадського діяча та волонтера Gai Miroslav. Та ролика “Вервиця Перемоги” -про духовне життя воїнів на лінії фронту, ознайомившись із фотовиставкою робимо спільний висновок: -Об’єднює нас Дух Віри і Дух Свободи !!! - Щоб достойно звершити Жертовну Боротьбу нам потрібна - Єдність, Віра, Ревність !!! Адже тільки коли ми усвідомимо ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ І ВАРТІСТЬ СВОБОДИ тоді ми зможемо збудувати “ Рідну Українську Хату”, тим самим втілити у життя як мрію цілих поколінь Українського народу, так і заповіт духовного батька Української нації Андрея Шептицького.

 


 капелан Микола Мединський :

"Я люблю наших воінів, іноді байдикуватих, іноді шибайголоватих, завжди до нестями героічно сміливих. Але люблю іх всіх без вийнятку, як дітей, як братів, а когось навіть і як батька: - Тож хочу звернутися до Вас хлопці...

- Пам'ятайте що Ваше завдання не загинути за Украіну, а добрячим стусаном ліквідувати окупанта, як зовнішнього так і внутрішнього...

А здобувши перемогу, розбудувати міцну, процвітаючу Украінську Державу , як для теперішніх так і майбутніх поколінь!!!

З НАМИ БОГ. ...І ПАМ'ЯТАЙТЕ ХЛОПЦІ, "ВІН ВАС ЛЮБИТЬ !!!"


ЦИТАТА ДНЯ...

Чимало, може, й відважилися розпочати боротьбу, та небагато спромоглися гідно довершити іі. Взагалі – не в самій постанові кінець справи; тим кінцем є плід трудів... Тому, брате, будь свідомий того, що не той досконалий, хто добре почав, але той, хто добре закінчив; він буде виправданий перед Богом.


Сьогодні свята церква поминає св. мчц. Агафіі.

Свята Агафія народилася у багатій християнській родині і жила у III ст. в місті Палермо на Сицилії за правління імператора Декія. З юних літ дівчина посвятила себе Богові. Царський консул Квінтіан, який був поганином, жадібним оком дивився як на дівочу красу, так і на багатство Агафії.

Він намагався різними способами змусити її відступитися від Христової віри і схилити до того, щоб вона вийшла за нього заміж. Але ні примусове перебування Агафії у будинку розпусти, ні жорстокі тортури не зламали дівчини, яка з Божою допомогою дотримала своєї обітниці чистоти і невинності. Після жахливих катувань Агафія померла мученицькою смертю у в'язниці. На гробі Агафії діялися численні чуда. Під час посвячення церкви на її честь Бог прославив Агафію новими чудами


Цитата дня...

В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі.


Россия не может уничтожить Украину оружием и пошла другим путем 

23 декабря 2016, 12:25248130 Про значення інформаційного фронту, на якому Росія воює проти України, не маючи змоги досягти свого збройним шляхом, — у відеоблозі капелана Миколи Мединського на ONLINE.UA Я хотів би поговорити на тему, котра начебто сама собою зрозуміла – про інформаційний простір України. Кладемо запитання: а яким він повинен бути? Які програми повинні лунати в інформаційному просторі — на телеканалах, радіо, в газетах, журналах? Яка мова, про що повинні говорити, які пісні, що саме важливо для молодшого покоління, юнацтва? Іноді можна почути на Центральній Україні, чи навіть на Заході: так нічого страшного, що я слухаю російську музику, нічого страшного, що я іноді переключаю на російські новини, все рівно я українець, всередині я ним залишаюсь, і нічого не зможе зруйнувати, ніяка інформація ззовні. Читайте також: На Донбасі вже говорять: скільки Путін буде пити нашу кров? — Капелан з АТО Знаєте, я б хотів провести паралель. Ми нещодавно повернулися зі Станиці Луганської, де встановлювали радіоточку для армійського радіо "АрміяFM". Проект, з одного боку, має все – підтримку Генштабу, на законному рівні. То є ініціатива Сергія Лисенка, документаліста фронтового, за підтримки фонду "Мир і ко", Мирослава Гая, нашої фронтової капеланії, за співпраці з ЦСО (цивільне співробітництво), через них – і з Генштабом. Але. Хто займається цими питаннями, і як потребу в тому сприймає місцеве населення? Перш за все, такі речі повинні робитися на рівні держави. А вони зараз робляться з ініціативи та за підтримки волонтерів. Вони вкладають кошти, вкладають свій час. Вони купляють, вони везуть, вони іноді з труднощами, але встановлюють. Це є позитивна сторона монети. Як сприймає народ, місцеве населення? От, мені пригадується: підходять місцеві фермери, а там в одного з них на підприємстві встановлення проходило. Каже: Боже, як добре! А які канали буде показувати? Кажемо – це радіо. О Боже, тільки радіо? Як нам потрібно телебачення! Як нам, каже, потрібне українське телебачення, хоча б що-небудь бачити, що робиться в нас у державі. Можна зайти в інтернет. Але не всі мають  таку можливість. А через радіо, телебачення з російського боку вони (росіяни та бойовики так званих ДНР-ЛНР, — ONLINE.UA) просто-напросто формують світогляд тих людей. Вони руйнують український дух. Вони навіть пригашують ту іскру української культури, котра відроджується. Але... Беззаперечно, багато що робиться в тому напрямку, і втішають слова, наприклад, того ж самого фермера, котрий каже: зараз, завдячуючи багатьом чинникам, місцеве населення, все ж таки, зрозуміло, що таке Росія. Зрозуміло, що таке "руській мір". Вони зрозуміли, що там іде, вже протягом століть, руйнація — несеться як для українського народу, так і для інших народів, землі котрих вони загарбали чи знищили. Знаєте, мені там ще дуже сподобалася розмова з молодим хлопчиною, років 25, Андрій. Він підійшов і почав ставити запитання, не даючи можливості дати відповідь. Він почав мені говорити (а він сам психолог) про те, наскільки важливо, щоб людина чула і бачила те, що повинно формувати її світогляд, як члена суспільства. Наскільки важливо, щоб вона бачила і чула те, що буде формувати її як особистість. І це був місцевий молодий чоловік. Беззаперечно, дуже гарно, дуже приємно, і приємно вражає, що, навіть не дивлячись на те, що наразі інформаційний простір заповнений, особливо там, на Сході, російським продуктом, народ просинається, шукає... І відроджується нація, відроджується, дійсно, ота українська родина. Я скажу так: завжди, протягом віків, ворог, не маючи можливості зруйнувати нас збройним шляхом, намагався руйнувати зсередини. Намагався чвари, роздори, непорозуміння сіяти, а, перш за все, — комплекс меншовартості та неповноцінності. Якщо ми пройдемося в історію нашого народу, його відносин із московською імперією (та нехай навіть і з якоюсь іншою, а в даному випадку іде мова саме про московську), побачимо, наскільки вони намагалися зруйнувати українську культуру... Перш за все, вони руйнували, спалювали монастирі, де друкувалася українська книжка. Вони знищували або переманювали, купляючи провідних мужів українського суспільства, котрі могли формувати якусь науку того часу. Те саме відбувається зараз. Те саме відбувається через російські новини, російське телебачення, через російську пісню. До мене також був підійшов там, у Станиці Луганській, один чоловік, котрий хотів просто поділитися, на його думку, гарною піснею. Показав мені кліп. На жаль, я не пам’ятаю прізвища виконавця, але... Український виконавець, колишній афганець, виконує пісню в середовищі військових. Що ви скажете? Це ж добре, це ж гарно, сказав він мені. Відповідаю: давайте, прослухаємо ще раз. У пісні наголос вклався на братовбивчу війну. В пісні наголос вклався на втомленість від проливання крові. Загальний стан психологічний після прослухування тієї пісні був такий, упадаючий, стан якогось розпачу. Це недопустимо для воїна. Ми повинні говорити воїнові — у пісні чи словами — про те, наскільки священний  його обов’язок, наскільки величний обов’язок воїна, котрий захищає свою землю, свій народ, свою державу. Дух повинен підніматись ввись, а не упадати, це перше. По-друге, в тій пісні, як я вже сказав, клався наголос на братовбивчій війні. Я перепрошую: коли сусідня держава-злочинець приходить на землю і руйнує, вбиває – яка це братовбивча війна? Коли я це сказав, він відповідає: але ж мої друзі, з котрими я ріс, вони по ту сторону барикади. Завжди, коли агресор, орда, в Середньовіччя, чи пізніші вже загарбники — в 40-ві, в 20-ті — приходили на нашу землю, знаходилися ті, хто продавав свою землю, свого побратима. Завжди знаходилися яничари. Але то був не брат, з котрим я ріс. І боротьба з ним була не братовбивчою війною. Це були люди, котрі продавали своїх побратимів, свою землю і свій народ. Це були яничари, запроданці, зрадники. І воїн воював не з братом, а із загарбником, з імперією, захищаючи свою землю і свою державу. Тому надзвичайно важливі такі тонкі, з першого погляду, моменти. Чому, запитаєте ви. Та тому, що вони формують думку суспільства. Вони формують думку воїна, думку особистості. І від того, наскільки це все буде прораховано, залежить, наскільки потужне державотворче русло в українському суспільстві буде. А це залежить від нас із вами. Це залежить, в першу чергу, від того, що буде лунати в наших телевізорах, що наші люди будуть бачити з телеекранів, яку пісню вони будуть чути з радіоприймачів. Яку пресу вони будуть читати. Що будуть бачити, заходячи на наші блоги, заходячи на сторінки й таке інше. Це є складний процес, процес на роки, але життєво необхідний. Процес духовно-патріотично-виховної роботи. Читайте також: Ми не зможемо побудувати Україну кожен на своєму городі З нами Бог, з нами правда, за нами Україна. Для фінансової пожертви на підтримку діяльності “фронтова капеланія — Шлях Єднання “ картки " Приватбанк "  4149625809834383 — гривня. 4731219100599913 – євро. 4731219100600034 – долар. конт. тел — 0977726319

Источник: https://blogs.online.ua/medinskij/post/535/rossiya-ne-mozhet-unichtozhit-ukrainu-oruzhiem-i-poshla-drugim-putem/


Мы не сможем построить Украину каждый на своем огороде 

13 декабря 2016, 08:170310 Про мирне небо, перемогу у війні та єдиний спосіб збудувати сильну Україну — у новому відеоблозі капелана Миколи Мединського на ONLINE.UA Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Ви знаєте, дуже часто лунає у суспільстві запитання, котре наболіле, котре є актуальне: а коли закінчаться жахіття війни, коли завершиться кровопроливання? Також дуже часто актуальним є побажання мирного неба над головою. Читайте також: На Донбасі вже говорять: скільки Путін буде пити нашу кров? — капелан з АТО Перш за все, чого нам потрібно бажати — мирного неба, чи перемоги? До війни, до Майдану було мирне небо над головою українця. Але чи був він щасливий? Чи відчував себе український народ повноцінним народом?  Чи була Україна тією Україною, про котру мріяли воїни УПА в 40-х, воїни УГА чи воїнство Холодного Яру в 20-х? Чи була це та Україна, за котру гинули й боролися запорізькі козаки? Якою ж вона насправді повинна бути, ця Україна? Перш за все – державою, де кожен зможе вільно жити, а не виживати. Вільно прославляти Бога і трудитися. З гордістю в своєму серці нести відчуття того, що він причетний до великого українського народу.  За Україну боролися багато. В різні часи. Але чи ми хочемо бачити Україну міцною державою, чи сировинним придатком якогось бізнесового клану? Це перше. Чи зможемо ми, не здобувши перемогу, отримати мирне небо і відчуття повноцінності нашого народу? Беззаперечно, ні. Що є причиною тих непорозумінь, терпінь, випробовувань, я б сказав, котрі лягають на наші плечі зараз, котрі лягали на плечі наших прадідів у минулому? На мій погляд і на моє тверде переконання, проблема нашого суспільства лежить у площині моралі та духовності. І тут ані політики, ані стратеги військові не зможуть порятувати. Тут лежить відповідальність на плечах, перш за все, священиків, капеланів, виховників, ідеологів. Всі ми разом повинні долучитися до того, щоб сформувати, перш за все, відчуття особистісної відповідальності кожним українцем. Відчуття відповідальності за долю майбутніх поколінь.  Щоб допомогти формувати світогляд нашого народу в державотворчому руслі. Що насправді відбувається у нас сьогодні? Чи вчора. Чи післявчора. Ми начебто живем у 21 столітті, а насправді у нас якісь феодальні війни. У нас феодальна війна партійного рівня. Де, сформувавшись в певні політичні клани, іде ворогування з іншим, хто приналежний до іншої партії, нехай вона і патріотична. Як це по іншому назвати? У нас ідуть феодальні війни на рівні бізнесу, економіки, де ведеться боротьба не за майбутнє держави, не за розбудову і розквіт суспільства, економіки державної, а ведеться боротьба за розквіт і процвітання економіки певного клану. Потім приходять вибори, приходить інший клан, і все починається наново. Тут можна сказати жартівливою тезою: нам не вдасться збудувати Україну кожний на своєму городі. Нам не вдасться збудувати Україну в межах певної якоїсь політичної партії однієї. Нам не вдасться збудувати Україну, міцну державу, в рамках чийогось бізнесового клану, якоїсь бізнесової структури. Ми можемо збудувати Україну тільки в межах нашого народу і в межах нашої землі. Але побудова цієї України, про котру я зараз говорю — української України — в першу чергу, починається в нашій свідомості. Будівництво української України (це не є масло масляне) починається, перш за все, у нашому серці. Ми повинні навчитися мислити мірками не маргінальними, не особистісними, а мірками корисливості чи шкоди для всього народу, для всієї нації. Тільки тоді буде успіх. Тільки, коли ми відчуємо, що ми єдина, спільна українська родина — чи я бізнесмен, чи я священик, чи я воїн, чи я режисер, чи я політик, але я приналежний до української родини. І, в першу чергу, повинен дбати про те, щоб зміцнювалася моя держава. Мені скажуть: отче, це щось таке, на рівні фантазії – кожному ближче своя шкіра. Беззаперечно. Але я скажу наступне: міцна особистість можлива тільки в міцному суспільстві. В мене є такий товариш вдома – Віктор Соколюк. Він дуже, такий, інтелектуал. Зараз він займається ремонтом машин, часто ремонтує фронтові машини. І от одного разу він сказав дуже мудрі слова: отче, каже, ви мене зрозумієте чи ні, я хочу дати одне запитання. Кажу – яке? Я, каже, завжди або молюся, або про себе говорю – дай, Боже, щоб люди, котрі навколо мене, мали трошки більше, аніж я. Я посміхнувся, кажу – правду кажеш. А мене багато не розуміють. Коли, каже, буде мати мій сусід, буду мати я, бо він до мене прийде і зробить замовлення. А коли всі сусіди навколо мене будуть бідні, чим би я не займався, я не зможу розвивати свій бізнес. Хіба важко це зрозуміти власникам великих бізнесових корпорацій? Читайте також: У Московському патріархаті називають Київ російським містом і освячують церкви після бійців АТО Розвиваючи економіку України, вони ж розвивають свій бізнес, даючи можливість простому народові, простим людям заробляти достойно, а не виживати. Вони ж дають можливість їм прийти до їхнього магазину і купити їхній торт Roshen. Чи інший торт. Але коли людина знаходиться на рівні виживання, балансування між критичною бідністю і можливістю вижити, багато чого та людина не зможе собі дозволити. І вона не зможе прийти до тієї чи до іншої крамниці. Більше того, і Церква про це наголошує. Церковна наука говорить про смертний гріх, що озиває до неба: невчасна оплата праці трудівника. Так в чому ж наша проблема? Саме в площині моралі і духовності. Тільки коли ми змінимося всередині, тільки коли ми відчуємо в своєму серці голос, голос свого народу, голос Божий, врешті решт, тільки тоді ми зможемо формуватися у спільну родину і будувати спільну міцну державу. З нами Бог, з нами правда, за нами Україна. Для фінансової пожертви на підтримку діяльності “фронтова капеланія — Шлях Єднання “ картки " Приватбанк " 4149625809834383 — гривня. 4731219100599913 – євро. 4731219100600034 – долар. конт. Тел— 0977726319.

Источник: https://blogs.online.ua/medinskij/post/522/my-ne-smozhem-postroit-ukrainu-kazhdyy-na-svoem-ogorode/


"Русский мир" в Киеве:

 В украинской святыне прославляют социализм и Россию 27 декабря 2016, 13:52972220 Про те, як у Києво-Печерській лаврі в самому центрі столиці України пропагують "русский мир", — у відеоблозі капелана Миколи Мединського на ONLINE.UA Як сказав один відомий богослов, формуючи особистість, ми формуємо майбутнє нації. Саме через виховання особистості ми отримаємо в майбутньому суспільство, саме через те, в якому напрямку буде виховуватися окрема людина. Я б зараз хотів поговорити про небезпеку, котру несе для нашого народу, нашої землі Московська православна церква. Ким вона є насправді? Церквою Христовою, чи ідеологічним підрозділом "руського міра" на нашій землі? Буквально нещодавно, вчора, я навідався в один із магазинів Києво-Печерської лаври, де мені в очі кинулася книжка. Це книга авторства Молоткова — "Православие и социализм в ХХІ веке". На перший погляд, чи може така література продаватися в церковному магазині загалом? Що таке соціалізм, який наслідок його для людства та який внутрішній стержень його ідеології загалом? Читайте також: У Московському патріархаті називають Київ російським містом і освячують церкви після бійців АТО Для початку ознайомимося коротко, для якого кола читачів ця книжка призначена. А вона, як говорить автор, "должна стать основанием грядущего возрождения духовного величия и державной мощи России". І ця книжка продається в Києві під час війни з Росією. Що ми знаходимо в самому тексті? Це "християнські аспекти соціалізму". Це "соціалізм Святого Писания", це "коммунизм и христианство", це "православная приемлемость русского социализма". Начебто, на перший погляд, іде мова про речі, які взагалі прямо протилежні. До чого призвело прогресування соціалізму, котрий перейшов у намагання побудувати вже комунізм? Давайте коротко для початку ознайомимося із самою ідеологією соціалізму. Соціалізм – це поняття, що має багато значень. Під цим терміном, у першу чергу, розуміють політичні рухи, різноманітні утворення та партії лівого спрямування. Виникає запитання: а до чого тут церква, до чого тут православіє?   Ідемо далі. З погляду Карла Маркса, цілковитий соціалізм можна помістити в єдину фразу: знищення приватної власності. Знищення приватної власності — це, в принципі, продовження теми знищення особи як такої. На противагу вченню Христа, котрий прийшов до кожної людини зокрема, щоб надати їй можливість примиритися з Богом, надати можливість здобути Царство Боже, але кожній людині – як особі. В рамках марксизму та ленінізму соціалізм – це проміжна фаза на шляху від капіталізму до комунізму. Тепер подивимось, що насправді має на увазі цей московський православний богослов, пан Молотков. Що він говорить про ідеологію руського, російського точніше, комунізму, російського православ’я та російського націоналізму. "В результате реальный сектор патриотизма, — знаходимо в цій книжці. — Как исходное основание национального возрождения, приобретает вполне отчетливые идеологические очертания. Коммунизм, православие, национализм. Несмотря на кажущуюся противоречивость, и даже некоторый антагонизм, эта патриотическая триада имеет вполне читаемую внутреннюю логику". "Коммунистический патриотизм является живым наследником недавней советской цивилизации. Православный патриотизм отражает саму историческую Россию в ее духовном метафизическом измерении". І "националистический патриотизм есть осознание и проявление инстинкта самосохранения нации в условиях острого исторического кризиса". Але, яке він підводить резюме: "То есть, за каждым из этих проявлений патриотизма стоит своя историческая и духовно-нравственная" – наголошую – "истина, делающая его полноправным субъектом национального возрождения. И это есть первая предпосылка к проявлению образа будущей России". То чи варто нам дивуватися, що "руській мір", саме таке його обличчя – це немов би трьохголовий дракон, це якась несуразиця, де в одне намагаються поєднати, вірніше поєднують, православіє як віру в Бога, комунізм як войовничу атеїстичну ідеологію, та російський націоналізм, котрий фактично являється нацизмом і шовінізмом. Вони намагаються надати забарвлення російському, та і комунізму загалом, котрий – система, яка пролила у світі море крові інших народів. І саме цей трьохколірний, трьохголовий змій, дракон, він осів тут, на наших київських горах, окупувавши українську святиню — Києво-Печерську лавру. Тож, маємо можливість задуматись. То є зерно правди Божої, зерно життя, чи яд, котрий несе руйнацію цілому людству? Хто має очі дивитись – нехай дивиться. Хто має вуха, щоб слухати – нехай слухає. Слава Україні!

Источник: https://blogs.online.ua/medinskij/post/539/russkiy-mir-v-kieve-v-ukrainskoy-svyatyne-proslavlyayut-sotsializm-i-rossiyu/


Даже в окопах на Донбассе звучат колядки: о значении Рождества для Украины

 6 января, 08:591339000 Про значення Різдва Христового для України — у відеоблозі капелана Миколи Мединського на ONLINE.UA Ми з вами знаходимося на етапі підготовки до великого світлого празника – Різдва Христового. До святкування православним світом ми готуємось, західний католицький світ вже відсвяткував. Давайте задумаємось, який слід залишило це свято, святкування в історії нашого народу, який вплив на нашу культуру, звичаї, традиції. Святкування Різдва Христового – це очікування того, хто прийде і дарує можливість здобути, увійти у Небесну Батьківщину всьому людству. Але наш народ вбачає тут ще й національну складову. Радість народження Христа поєднується з радістю відродження нашого народу, з радістю надання можливості здобути не тільки Небесну Батьківщину, але й Батьківщину земну, Українську державу. Це чітко прослідковується в українській колядці. Колядка, котра формувалася в нелегкі часи нашого народу – в 30-40-ві роки, де народ виливає й сум. "Сумний Святий вечір в 46-м році, по всій нашій Україні плач на кожнім кроці", — співається в одній колядці. "Даруй щастя, щастя й долю нашій неньці Україні", — звертається словами іншої колядки вже український народ до новонародженого Ісуса. Беззаперечно, що великий слід свято Різдва Христового залишило в нашій культурі. Не тільки в колядках, а й у живописі, в пісенній творчості загалом. Дух Різдва – дух радості. Притаманний він і сьогодні. І в тих гарячих, нелегких точках Сходу — на війні. Навіть в окопах чи бліндажах хлопці колядують. Колядують разом із тими, хто приїхав до них, щоб поділитися теплом родинного свята, щоб поділитися тією родинною запашною святковою вечерею. Я пам’ятаю, рік назад, коли ми на Різдво приїхали в Карлівку на місце дислокації 74-ї бригади, спочатку хлопці були сковані і якось немовби ховалися в тій свій шкарлупі. Але пройшло десь біля півгодини, і почалося свято. Тим більше, що привезли не тільки кутю тоді, але й, завдячуючи Ользі Безклинській та тим дівчатам, що відгукнулися, вдалося зробити їм цілі вечорниці. Почалися колядки, пісні, танці. Тобто, життєдайний дух Різдва навіть там підносить дух українського воїна ввись. Ви знаєте, подібна ситуація була вже й пізніше, коли ми поїхали на базу ДУК "Правого Сектору" у Новогродівці – там так само. Спочатку несміло лунали колядки, а пізніше почалися колоритні українські вечорниці. Тож дух Різдва і очікування різдвяної радості дуже тісно переплітаються з тим духом очікування кращої долі для нашого народу, кращої долі для нашої української держави. І, якщо говорити про сьогодні, – очікування отієї великої Перемоги для нашого українського народу. Читайте також: Ми не зможемо побудувати Україну кожен на своєму городі Христос народився у яслах вертепу. Україна відроджується у наших із вами серцях. З Різдвом Христовим всіх вас вітаю! Слава Україні!

Источник: https://blogs.online.ua/medinskij/post/548/dazhe-v-okopah-na-donbasse-zvuchat-kolyadki-o-znachenii-rozhdestva-dlya-ukrainy/


Святковий торт на позиції нуль у Мар’їнці

Напевне, найяскравіші спогади та враження з дитинства у кожного з нас, це святкування.

Найтрепетніше, - очікування власного дня народження. Коли разом із друзями чекали на батьків, які урочисто виносили торта, та, поставивши його на столі перед іконою, промовляли теплі слова привітань та молитов.

Для кращих дітей Матері України, воїнів, що в нелюдських умовах, в холоді та під обстрілами захищають батьківську землю, також надзвичайно важливе відчуття родинного тепла, - це надихає, надає сил та сенсу нашій кровопролитній жертві.

Побратим “Дрім”, Яков’юк Юрій із Рівненщини, керівник медичного підрозділу 18-Батальйону УДА (Українська Добровольча Армія) – святкував свій день народження у незвичній, фронтовій обстановці.

Цей вечір закарбується, напевне, у пам’яті не тільки самого іменинника, але і всіх його бойових побратимів, - вони, немов дітлахи навколо святкового стола в дитинстві, зібралися довкола ікони “Богородиця Єднання”, палає свічка… і немов “Полум’я Звитяги” зігріваючи серця присутніх.

˗ Господи, благослови іменника, його родину та ввесь наш Український народ. Прийми нашу боротьбу як жертву, во ім’я торжества Божої правди на нашій землі, - промовляю слова молитви, що лине із наших з воїнами вуст та сердець до Господа під мелодію глухого кавкання мін, та зловісного стрекотання ворожого кулемета.

˗ Господи, тобі як жертву ми приносимо і нашу боротьбу, і наші терпіння й нашу Перемогу. Благослови нас, Господи, - приєднується до молитви капелан “Характерник”, Борисов Олександр, пастор-протестант із Тернополя.

Немов справжні батьки, звертаються до іменинника командири:

˗ Нехай кожне наше святкування сповнює наші серця радістю та наснагою, даючи нам водночас сили наблизити найбільше свято нашої Української нації. Свято, про котре мріяли та проливали свою кров наші діти та прадіди. Це свято торжества Української Ідеї та Української Правди, - звертається до іменинника, тепло обійнявши, Володимир Коваль.

˗ Вітаю друже…, - подаючи торта, коротко та лаконічно, як притаманно справжнім воїнам, вітає іменинника бойовий комбат “Тихий”, але в його голосі – бездонна любов до своїх бійців: там і тепло батька-командира, що цінує кожного із них, і любов фронтового побратима, який завжди готовий підставити своє плече.

˗ Найбільший подарунок нашому воїну, це може бути тільки наша Перемога, - звертаюся до присутніх.

І всі разом даруємо побратиму “Дріму” спільну молитву “Вервиця Перемоги”. А ще приємний подарунок, не тільки імениннику, але й всім присутнім, як культорологічна програма від відомого фронтового документаліста та режисера Сергія Лисенка, перегляд документальних роликів “Добровольці”.

˗ Многая, і благая літа…, - немов рокіт козацьких січових гармат, лунає із грудей козацтва сьогодення.

˗ За Україну, за її Волю, за Честь і Славу….за Народ…- вирвалося із грудей воїнів на завершення! Відлуння відбилося аж від Донбаських териконів. Щоб дати зрозуміти не лише окупантам, але й цілому світові донести, за що ми боремось, і звідки у нас беруться непереможні сили.

З НАМИ БОГ! З НАМИ ПРАВДА! ЗА НАМИ УКРАЇНА!

Микола Мединський (капелан Залізняк)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства


ДОПОМОГА НА ПЕРЕДОВІ ДУЖЕ ВАЖЛИВА :

Хочу подякувати класним волонтерам , добрим друзям Іван Назарок , Степан Шарун та Назар за суперовий подарочок на 14 жовтня( Свята Покрова-День Українського Війська) за автомобіль , джип Сузукі , бійцям 18-бат УДА (комбат Тихий) що тримають оборону на передових позиціях у м. Мар'янка . Відповідальний за автомобіль пом. комбата друг Дизель(Сергій Ковальчук). 

З БОГОМ ХЛОПЦІ , нехай залізний кінь справно несе свою фронтову службу . 

З НАМИ БОГ ЗА НАМИ УКРАЇНА !
P/S відео передачі згодом .


Господи, вбережи наш край від руйнаціі - від смертоносного "руськаго міра" вбережи нас...АМІНЬ


"БУДЬТЕ СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ"

ПОЛІТИКА ЦЕ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА У МЕЖАХ ДЕРЖАВИ , ВІДНОСИНИ ІЗ ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ У ВСІХ СФЕРАХ. У НАШОМУ ВИПАДКУ ІДЕ МОВА ПРО ДЕРЖАВОТВОРЧУ ПОЛІТИКУ.

"БУДЬТЕ СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ" говорить Христос - але коли ви будете вважати вашу діяльність та життя у суспільстві " брудною справою" , то відповідно воно таким і залишиться, без змін ,а "чистота " партії, настає внаслідок очищення від випадкового елементу, та об"єднання, всіх без вийнятку, навколо націоналістичної ідеології: котра по своїй суті є ідеологією ЛЮБОВІ ДО СВОЄЇ ЗЕМЛІ ТА НАРОДУ.

"На гріх мовчати , то є гріх", говорить церковна наука. Воістину велике благословення від Бога, і шану та честь від народу, мають ті хто не дивиться мовчки на гріх московита-окупанта, а стає на захист своєї землі……

."НЕ ДОЗВОЛИШ НІКОМУ ПЛЯМИТИ СЛАВИ, НІ ЧЕСТІ ТВОЄЇ НАЦІЇ"Тут більше мова іде про інформаційну війну, в котрій використовуючи брудні піар-технології ,ворог намагається очорнити як героїв нашого народу, спаплюжити нашу ідею, знищити Державотворчий дух боротьби загалом , так і зневажити СЛАВУ І ЧЕСТЬ НАШОЇ НАЦІЇ В ЦІЛОМУ. 

Цей пункт дублює церковну науку" НА ГРІХ МОВЧАТИ ГРІХ, ТО Є ГРІХ"Тому мовчки спостерігати за таким святотатством, ми як Християни, як націоналісти, не маємо права.Але надзвичайно важливо пам"ятати: з часу коли ми долучаємося до НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ, через влиття у націоналістичну організацію, ми вже є не тільки особистість, але і носій та сповідник національної ідеї. Тому кожен має остерігатися щоб своїми ДІЯМИ ЧИ СЛОВОМ, не заплямити СЛАВУ І ЧЕСТЬ нашої НАЦІЇ. Націоналістами маємо бути не тільки за світоглядом та переконаннями, але і за ЧИНОМ..

"ЗДОБУДЕШ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ АБО ЗГИНЕШ У БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ" - перший пункт Декалогу спонукує нас продовжувати боротьбу за здобуття Української держави не тіїльки теротиріально, чи за назвою, але перш за все здобуття Української держави за своєю суттю, як на ідеологічному так і на економічному рівні. ".......

АБО ЗГИНЕШ У БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ" - ці слова не являються ціллю чи метою життя та боротьби воїна, вони є ніби шкалою величини його любові до свого народу, являються ціною жертви, котру він готовий принести задля здійснення віковічної мрії наших лицарів, задля побудови Української Соборної Самостійної Держави.( УССД).


Заїхали в зону АТО (якось так) 
Провели молитву "Вервиця Перемоги" із воінами 95-бригади. Мирослав Гай та Сергій Лисенко передали адресну допомогу хлопцям, а ще приэмно вразила розмова із одним із бійців.
-------
-Раніше коли передавала розвідка що заіхала російська 
установка "град", було страшно, зараз знаэмо що іх десятками:.привикли...
-Эдине чим переймаэмося це де ж ми той спалений після бою металолом подіти маэмо...(жартуэ втомлено посміхаючись) 
-Коли у 2014 році падали перші міни, здавалося що пекло зовсім поряд, а зараз привикли....Навіть коли криють "градами", то вже просто дратуэ що відпочити знову не вдасться..
-ДО ВСЬОГО ПРИВИКНУТИ МОЖНА....(по філософськи підсумовуэ воін.)
-До бездіяльності та байдужості неможу привикати, та і нехочу.


Минула ніч у Попасній !!!

Москва на ввесь світ кричить про Мінські домовленості та перемир’я.

Ось як воно виглядає на московитський манер. Гатять крупним калібром по жилих кварталах !!!

ВИРВИ ВІД МІН 120 КАЛІБРУ, РОЗБИТІ БУДІВЛІ ТА АВТОМОБІЛІ – СВІТОВА СПІЛЬНОТО, ВИ ДОСІ ПЕРЕКОНАНІ ЩО З МОСКОВИНАМИ МОЖНА ПРО ЩОСЬ ДОМОВЛЯТИСЯ ?


капелан Микола Мединський:

-Дбайте про душі бійців...

Сказав Шептицький до капеланів.

Так от, о. Василь Мандзюк та о. Михайло Михайлець, це мої брати-капелани, котрі з особливою ревністю втілюють у життя заповіт А. Шептицького.

Дбаючи про душі бійців, своїм Чином, активно докладаються до побудови "Рідної Української Хати"

-------      капелани 

                                                 отець Михайло і отець Василь відслужили на передових                                                               позиціях.:

17 Неділя по Зісланню Св. Духа. О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаэш. Мт. 15.28. Ми бажаэмо перемоги над жорстоким звіром, що хоче смерті нашому народу. Господи обдаруй нас вірою! Щоб було так, як ми бажаэм! Божественна Св. Літургія в військовому наметі в Донецькому степу. 128 Гірсько-піхотна Закарпатська бригада.


 ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ХРЕСТОВОГО – ТОРЖЕСТВО УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ !!!

 ( Капелан Микола Мединський) .

Зі святом Воздвиження Хреста Господнього вітаю всіх Вас !!!

Чесний Животворящий Хрест Хрестів:  знамено перемоги Ісуса над

дияволом, напоумлення про перемогу життя над смертю, Божої Любові над

предвічною злобою.

 Як свого часу рівноапостольні Константин та Олена, що віддають

глибоке вшанування Хресту Чесному.  Так через багато років і

імператор Іраклій:  зкинувши царські шати, босим,  виносить Хресне

Знамено на гору у Єрусалимі, таким чином дякуючи Господеві за

звільнення його народу від лютого ворога, загарбника Перського, війна

з котрим велася довгих сім років. Патріарх Захарій, подібно як св.

Макарій із рук цариці Олени, у вірі глибокій та з  трепетом серця,

взявши його із рук імператора Знамено Хресне благословляє ним народ.

Воздвигає його перед присутніми  для нагадування всім:  Любов та

Жертва Хрестова допомагає подолати не тільки ворога роду людського, що

на душу людини посягає,  але і дарує перемогу вірному людові над

ворогами, що посягають на землю їхню.

Яка ж причина була тих бід?  Із плином літ, минулася і давня

християнська ревність; народ став більше служити пристрастям, аніж

Богу. І тоді нависла люта хмара над Єрусалимом, перський цар Хозрой II

у 614 р. захопив Єрусалим.

Але як бачимо можновладці державні (імператори), та владики церковні

(патріархи) об’єднавши свої зусилля, принісши покаяння, отримують

ласку Божу для свого народу.  І приносять привселюдну подяку за

перемогу , що торжеством Правди Божої являлася.

Ось приклад для наслідування, вчинок гідний і достойний – та так

життєво необхідний для Українського народу: найкоротший шлях побудови

міцної держави.

Настільки ж тогочасна ситуація на святій Єрусалимській землі, нагадує

сьогодення Святої Землі Української.  Ніби в небуття канула

Християнська ревність Українського Духу наших прадідів. Служіння своїм

пристрастя та амбіціям призвела до чвар та розбрату.

І вже новітні, московські сарацини плюндрують нашу землю, викрадають

святині та намагаються знищити тих, хто за прикладом Христа, готові

служити ближньому ( Українському народові ).

“ Спаси, Господи, людей Твоїх  і благослови насліддя Твоє…” (Тропар

свята, глас 1) -  лунає до Господа плач молитовний матерів

Українських.

Та невблаганний ворог намагається зламати самий дух спротиву злу, що

століттями, немов гігантський спрут із московських боліт,  своїми

щупальцями опутував цілі народи, сіючи смерть та сльози, знищуючи цілі

культури, все що чисте та світле: руйнуючи все, де присутній Дух

Божий.

“Всі вже втомилися від боротьби -миру, треба миру…”- Намагаєтья

переконати Українське суспільство у недоцільності боротьби за свою

землю  пропагандивна машина кремля.

АЛЕ Ж ЧИ БУДЕ НАМ КОРИСНИМ МИР БЕЗ ПЕРЕМОГИ ? – Звісно що ні !

“…ПЕРЕМОГИ  благовірному народові на супротивників даруй…” (Тропар

свята, глас 1) - слідом  за Українськими матерями молитовно проголошує

свята Христова церква.

Де ж шукати нам порятунок запитаєте?

“… і хрестом Твоїм  охорони люд Твій…” (Тропар свята, глас 1)  - лунає

 церковний піснеспів. До Господа прохання, а нам із Вами відповідь.

Дійсно !  Тільки в бездонному джерелі Христової Любові, ми знайдемо

лік для нації від хвороби чвар та розбрату, зцілення котре і приведе

нас до Великої Перемоги Українського Народу.

“ Вознісся Ти на хрест волею Своєю…” ( Кондак свята, глас 4) –

Наголошує церква на ДОБРОВІЛЬНІЙ жертві Спасителя  заради зцілення

людства від гріха та порятунку від смерті.

Тож заради порятунку нашої землі, та кращої долі  для Української

нації,  потрібна саме добра воля кожного із нас.  Усвідомлення тих

небезпек, котрі  на протязі століть не дають нам можливості збудувати

міцну Українську державу.

Та головне готовність протистояти їм, викорінюючи руйнівне насіння в

першу чергу зі своєї свідомості.

Маючи добру волю до порятунку Українського суспільства – відмовитися

чвар чи брехні, будьмо готові докластися до подолання будь якого

розбрату, а головне байдужості.

Добра воля  до порятунку Української економіки ? - проявімо готовність

до боротьби із хабарництвом, обманом чи нечесним збагаченням.

Хочемо вберегти наше екологію – впершу чергу самі відмовмося від

забруднювання річки, лісу та довкілля загалом, нагадуймо про це іншим.

Усвідовлюємо необхідність доброї волі для порятунку Української

держави ? -  будьмо готові до самопожертви ( нелегкої праці та

боротьби) заради добробуту дітей та внуків, а головне до торжества

ЗАКОНУ та ПРАВДИ.

“ Новому людові Твоєму, що Твоє ім’я носить, * даруй щедроти Твої,

Христе Боже. * Возвесели силою Твоєю благовірний народ…”( Кондак

свята, глас 4) – ніби із глибини віків лунає молитва та надія.

Надія на те,  що врешті решт на нашій землі постане “люд новий”,

об’єднаний, великий та могутній Український народ.

 І сьогодні саме нам належить укріпившись силою Христа, через щедрі

дари його, допомогти піднятися із колін народу нашому із обличчям

“НАРОДУ НОВОГО”, народу що достойно сповідуватиме ім’я Ісуса та велич

Українського Духу.

“… перемоги на супротивників дай йому, що за посібник має Твоє оружжя

миру, непоборну перемогу. …” ( Кондак свята, глас 4) – Знову кладеться

наголос, вже у кондаку, на необхідності не тільки боротьби, а саме у

досягненні повноцінної перемоги над противником як зовнішнім так і

внутрішнім.

Тож зброя у руках наших воїнів, це зброя миру.  Необхідний інструмент

для забезпечення спокою  на нашій землі.

А Віра, Молитва та Слово, допоможуть нам Перемогу нашу зробити непоборною.

Але початок всьому, є Воздвиження та  Торжество Христової Правди та

Українського Духу у нашій свідомості та наших серцях.


БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.

Боротьба нашого народу, це ситематизована співдія, співпраця в унісоні

всіх прошарків Українського суспільства, як в Україні так і

закордонних перебуваючих.

 Хтось стоїть незламною скалою на передовій,  а хтось непокладаючи рук

працює, виділяючи левову частину зароблених коштів на утримання

Українських воїнів.  Немов досконалий годинниковий механізм, (де кожне

коліщатко має незамінну функцію) чи вулик бджолиний, трудиться

Українська спільнота небайдужих синів та дочок землі нашої,  невпинно

приближаючи Перемогу, та закладаючи фундамент майбуття Слави та

Могутньості Української держави.

Було за честь познайомитися особисто ( у мережах давні друзі) із

одними із таких, ревними та невтомними борцями за Державність:

Іван Назарок:  оптимізм, активність та енергійність котрого здається

б’є  ключем, не даючи жодного шансу прогресувати байдужості  у серці

тих хто біля нього.

Степан Шарун:  сивочолий,  із козацькою поставою та профілем,

виважені,  кремінні слова котрого вселяють впевненість у неминучій

перемозі нашої Української  Ідеї.

Іван та Степан представляють “Комітет Визволення України” (КВУ)  у

Канаді, куди входять як Українці діаспори так і хлопці, активні

учасники Майдану Гідності та учасники бойових дій проти московського

загарбника на сході України.  Всіх об’єднює  серцебиття України, палка

любов до нашого  народу,  та усвідомлення того, що тільки у спільною

монолітною  родиною, ми піднесемо стяг Перемоги Української Ідеї.

Тож від імені КВУ передали нам два автомобілі: “Ніссан” для роботи

“Фронтової капеланії – Шлях Єднання” ( ФК ШЄ)  у зоні бойових дій,

та “Мітцубісі”, для передачі воїнам на передових позиціях.  Фотоапарат

для роботи інформаційного відділу фронтової хроніки (ФК ШЄ), та кошти

на дорожні потреби.

А також одяг та дитячі іграшки для сімей поранених бійців, що будуть

посортовані та розподілені між потребуючими.

ЩИРА ПОДЯКА ВАМ ПОБРАТИМИ !!!

З НАМИ БОГ, З НАМИ ПРАВДА, ЗА НАМИ УКРАЇНА !!!  РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ !!!

СЛАВА УКРАЇНІ !!!


Дмитро Донцов

МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ :

 

Сьогодні  день народження  Дмитра Донцова.

 Ідеолог Українського націоналізму, один із тих хто формував, та і

продовжує  формувати  світогляд Українського народу у державотворчому

руслі.

Вдумаймося у його слова: вони актуальні і до сьогодні, варто

усвідомити їх та пропустити не тільки через свідомість але і через

своє серце.

  “В нас тисячі воль замість одної яскравої думки, що лучила б усіх в

одну цілість.”

Наголошує Донцов на тій проблемі, що протягом віків, до сьогодення

включно, є перепоною до побудови міцної Української держави.

“Лиш плекання зовсім нового духу врятує нас! “

Тут же подає  “цілющий еліксир для нації”.

Майже тисячолітня боротьба нашої нації за державність, це ніби велика

містерія боротьби за торжество Правди Божої на Українській землі.

І знову подає  Донцов нам в руки меч, котрий сьогодні всі ми маємо взяти в руки:

“Найбільшою містерією є слово.”

Тож  ми має багато говорити про Правду Божу та Правду Українську,

викорінюючи байдужість із наших сердець, та формуючи внутрішній,

незламний  державотворчий стрижень у свідомості Українського

суспільства.

СЛАВА УКРАЇНІ !!!

БЛАГОСЛОВИ ГОСПОДИ НАШ НАРОД ТА УКРЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ !!!


Звіт про проведену роботу

Поза-вчора повернувся додому, втомлений але задоволений. Прекрасна підібралася команда, піклування не тільки про духовне, але і потреби повсякденні, фронтового побуту воїнів вдалося задовільнити, спільними зусиллями подбали не тільки про лік душі, але і про лікарство для тіла. Побували у батальйоні імені генерала Кульчицького Нац. Гвардії , реактивному дивізіоні 128-бр, на п’яти позиціях, у селищі Новотошківське на Луганщині встановлено підсилювач сигналу армійського радіо. З коротким візитом побували на одній із баз ДУК ПС.

Кожен чітко виконував роботу у своєму напрямку: Мирослав Гай та Сергій Лисенко забезпечували технічно-матеріальну частину, закупили радіообладнання, інструменти для ремонту бойової техніки, необхідні медикаменти. Я, як капелан, проводив молитви, служили літургії, проводив короткі реколекційно-виховні розмови під час кожної зустрічі, навіть провели короткі вечорниці із бойовими піснями. Друг “Фізик” ремонтував хлопцям зброю та встановлював каліматорні приціли. Всю нашу діяльність ретельно фіксували: відеокамера Сергія Лисенка, та фотокамера Іванни-Калини Костюк. Також приємною була співпраця із офіцерами ССО. Переконалися в тому що для нашої команди , роботи незорана нива !!! СЛАВА УКРАЇНІ !!!


Вірші про АТО

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!
31.08.2014


"БАЙДУЖІСТЬ ЦЕ ГРІХ" - має усвідомити кожен Українець.

 Народ не усвідомлює загрози від Росії необхідність захищати нашу Україну , те що відбулося на похороні , ми побачили , більшість що прийшли нас не розуміють і засуджують , багато з нас були поранені хлопці , і ми відчували не повагу зі сторони влади і самого брата , який до речі на війні не був . Але те що він сказав останнє слова за Міфа це просто страшно .

 

Я зі слів і поглядів , більшості людей присутніх на похороні зрозуміла , що ми приречені .Бо якщо ми так думаємо і будемо говорити і будемо такими сухими і холодними , МИ МОЖЕМО СВОЮ УКРАЇНУ ВТРАТИТИ. Бо нас вже мало залишилось. Страшно подумати хто буде захищати нашу землю… Відчуттья :”Вам тут не раді”, ми читали в очах присутніх . Я не кажу що всі були такими але , більшість .Більшість , і це Львів , друзі !….Боюся подумати , що брат Орест , мав на увазі коли сказав , ЩО ВІН ПРОТИ ВІЙНИ----Проти того що робив його рідний брат Василь….І тепер я питаю : - ЖЕРТВИ БУЛИ МАРНІ------НІ НЕМАРНІ , БО ДО ОСТАНЬОГО МИ БУДЕМО БОРОТИСЯ І БОРОНИТИ НАШУ УКРАЇНУ ВІД МОСК@ЛІВ ,ЗРАДНИКІВ І ФАРЕСЕЇВ…


За те, що не впав, за те, що не втік!

Сьогодні на базі БТГ ДУК ПС, особливе свято: прибули із концертом воїни культурологічного фронту, Сашко Положинський (гурт Тартак), Андрій Антоненко ( гурт Riffmaster) із побратимом Олегом Колісниченко.

Мій лицарський хрест –

Моя нагорода

За те, що не впав, за те, що не втік!

Мій лицарський хрест –

Яскрава пригода,

Що буде тривати в мені цілий вік!

Піднесено підспівували воїни, ( сам не втримався щоб не піддати в такт ногою).

Боротьбу українського лицарства можна висвітлити у трьох напрямках:

1. Бойова звитяга – тут наші бойові командири спільно, у дусі, із отаманами козацькими та командирами УПА, немов тисячолітні дуби, глибоко вросли корінням у окопи та бліндажі, щоб не впустити ординську нечисть на нашу землю.

2. Духовна боротьба – де об’єднавшись у молитві, із славним священством козацтва, та незабутніми, лісовими капеланами УПА, докладаються всі зусилля, щоб вберегти душі і серця наших воїнів від чужинецьких ідеологій, та укріпити внутрішній стержень любові до Бога та України.

3. Культурологічний фронт – тут наші співаки, артисти та художники, за плечима котрих стоять древні сивочолі кобзарі, бандуристи, та сам солов’їномовний прабатько Боян. Мандрують вони від позиції до позиції, по крупинці збираючи приклади героїзму сьогодення, оспівують сучасне козацтво, зміцнюючи дух звитяги та надихають бійців на безкромпромісну боротьбу. Немов справжні апостоли Української ідеї, по всій лінії фронту проголошують Євангеліє Української Правди.

Тож на завершення, особливо символічний зміст набула відмовлена “Вервиця Перемоги”, першу десятку промовляв я, як капелан, другу десятку Сашко Положинський, як представник “воїнів слова”, і на завершення бойовий командир ОТГ ДУК ПС друг “Кулібін”, представляючи козацтво сьогодення, відмовив третій десяток.

Опісля помазання єлеєм, освяченим на передових позиціях “Зеніту”, як молитвою, так і кров’ю та жертвою любові наших загиблих побратимів, надали кожному особливої духовної сили та впевненості у НЕМИНУЧОСТІ НАШОЇ ПЕРЕМОГИ !!!

ХРИСТОС ВОСКРЕС У ТЕМНОМУ, КАМ’ЯНОМУ ГРОБІ – Україна ВОСКРЕСАЄ У НАШИХ ІЗ ВАМИ СЕРЦЯХ !!!


CТРАСТІ ХРИСТА – СТРАСТІ УКРАЇНИ

“Страстна пятниця” – Сьогодні на Хресній дорозі України, так само ідуть українські матері, родини та безліч народу. І нам зараз також здається що занадто великі випробування, занадто багато крові, смертей. І ніби загибаємо, падаємо духом на цій дорозі терпінь, починаємо звикати до смерті, війни – байдужість поневолює нас, байдужість вбиває. Але мужаймося , “ ……я храм зруйную рукотворний і на третій день збудую новий” (Мк 14:58) памятаймо ці слова Христа, і сьогодні діти Українського народу ідуть за Христом, ідуть щоб зруйнувати привичний для нас храм ілюзій, обману, лицемірства, маркетильних інтересів, зруйнувати смертоносну для нашого народу систему. І щоб збудувати храм новий на Українській землі, ХРАМ ПРАВДИ БОЖОЇ, ХРАМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ. У величі і могутності Української Держави, під покровом Пресвятої Богородиці.

Тож мужаймося і кріпімся духом, зміцнюймося вірою, бо попереду воскресіння Христа, перемога над дияволом – попереду воскресіння Українського народу та перемога українського духу, української ідеї над всіма облудливими, імперсько-московськими окупантами та над анти-українською системою загалом.

Воскресіння Українського духу перш за все у наших із Вами серцях, бо вони і є тією "голгофою", грунт котрої насичується кров'ю сучасних героїв, кров'ю Ісуса, котрий зараз закривавленим поглядом, німо взирає в серце, в душу кожного із нас, і благає жертви любові до Бога, до ближнього, жертви любові до нашого воістину великого Українського народу, жертви любові до нашої, Святої Української землі.

ХРИСТОС ВОСКРЕС -ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА !!!

 


CТРАСТІ ХРИСТА – СТРАСТІ УКРАЇНИ

 

“Страстна пятниця” – за Христом ідуть побожні жінки, пречиста Богородиця, Марія Магдалина, Іван Богослов та безліч народу. Кроваві сльози обливають їхні серця, здається все завершилося: але мужайтеся : “ ……На третій день я воскресну”(Мт. 20, 18-19) сказав Христос, “ ……я храм зруйную рукотворний і на третій день збудую новий”(Мк 14:58)– і направду, Христос своєю смертю руйнує привичний людині, нею збудований “храм” гріховності та егоїзму, руйнує владу первородного гріха, що нездоланною стіною стояла між людиною та Богом. Попереду славне Воскресіння Ісуса, воскресіння у силі та перемога над смертю, перемога над дияволом.

Сьогодні на Хресній дорозі України, так само ідуть українські матері, родини та безліч народу. І нам зараз також здається що занадто великі випробування, занадто багато крові, смертей. І ніби загибаємо, падаємо духом на цій дорозі терпінь, починаємо звикати до смерті, війни – байдужість поневолює нас, байдужість вбиває. Але мужаймося , “ ……я храм зруйную рукотворний і на третій день збудую новий” (Мк 14:58) памятаймо ці слова Христа, і сьогодні діти Українського народу ідуть за Христом, ідуть щоб зруйнувати привичний для нас храм ілюзій, обману, лицемірства, маркетильних інтересів, зруйнувати смертоносну для нашого народу систему. І щоб збудувати храм новий на Українській землі, ХРАМ ПРАВДИ БОЖОЇ, ХРАМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ. У величі і могутності Української Держави, під покровом Пресвятої Богородиці.

Тож мужаймося і кріпімся духом, зміцнюймося вірою, бо попереду воскресіння Христа, перемога над дияволом – попереду воскресіння Українського народу та перемога українського духу, української ідеї над всіма облудливими, імперсько-московськими окупантами та над анти-українською системою загалом.

Воскресіння Українського духу перш за все у наших із Вами серцях, бо вони і є тією "голгофою", грунт котрої насичується кров'ю сучасних героїв, кров'ю Ісуса, котрий зараз закривавленим поглядом, німо взирає в серце, в душу кожного із нас, і благає жертви любові до Бога, до ближнього, жертви любові до нашого воістину великого Українського народу, жертви любові до нашої, Святої Української землі.


“Чистий четвер”

День коли ми по особливому роздумуємо над Страстями Господа нашого Ісуса Христа.

І тільки коли кожна краплина крові пролита Христом обпікатиме нашу душу, кожна рана, нанесена на його зболіле тіло відлунюватиме у нашому серці як особиста, із одночасним усвідомленням того що нами вона і нанесена, відкриває нам двері до співучасті у спасительній жертві. Усвідомивши велич жертви Христа, ми відкриваємо для себе двері до нашої небесної Батьківщини -Царства Божого.

 

Для нас це зараз особливо актуально – вдумаймося у Страсті Матері України, і коли кожна крапля пролитої крові нестерпним болем обпікатиме наше серце і сумління, коли кожна загибель захисника України сприйматиметься нами як загибель власної дитини: тільки тоді ми зрозуміємо чому немаємо права бути байдужими, не сміємо звикати до смерті та війни. 

 

І усвідомивши глибинний зміст боротьби нашого народу, велич жертви героїв сьогодення, викорінивши байдужість із свого серця, ми будуємо собі достойне місце у нашій земній Батьківщині, Українській Державі.

Розділивши страсті і терпіння із Христом – здобуваємо вищу нагороду НЕБЕСНУ, Царство Боже. Розділивши страсті і терпіння України – здобуваємо вищу нагороду ЗЕМНУ, УССД (Українська Соборна Самостійна Держава)


благословення-освячення "МЕЧІВ ВОГНЕННИХ"

Під час благословення-освячення "МЕЧІВ ВОГНЕННИХ", (зброї) для "УКРАЇНСЬКИХ АНГЕЛІВ ФРОНТУ" (наших воїнів) - вдалося зафіксувати цікавий знімок, НІБИ АНГЕЛ ОПОВИВ СВОЇМ СВІТЛИМ КРИЛОМ НАШИХ ГЕРОЇВ.......(хочу завважити події відбувалися у напівтемному приміщенні, додаткового світла небуло)...скажете випадковість: НЕ ДУМАЮ !!!

З НАМИ БОГ І АНГЕЛ ХОРОНИТЕЛЬ !!!


Завершується черговий, березневий виїзд нашої капеланської групи КС ДУК ПС (АЛЬФА і ОМЕГА), у межах духовного, патріотично-виховного проекту “ Шлях Єднання”.

Завершується черговий, березневий виїзд нашої капеланської групи КС ДУК ПС (АЛЬФА і ОМЕГА), у межах духовного, патріотично-виховного проекту “ Шлях Єднання”. На мій погляд цілком вдалий. Перш за все, по дорозі на передову заїхавши до Києва нам випала честь потрапити на прийом до духовного батька Українського народу, блаженнійшого Любомира Гузара, розповіли про свої напрацювання, поділилися планами на майбутнє, отримали мудрі, батьківські поради та настанови.

 

На завершення Блаженнійший освятив ікону “БОГОРОДИЦЯ ЄДНАННЯ” та фігуру Ісуса Христа, під духовним покровительством котрих ми мандруємо по передовій, а також уділив благословення, доручивши передати його бійцям на передових позиціях, та запевнив у своїх неустанних молитвах за кожного воїна, за перемогу, за нашу державу та краще майбуття Українського народу.

 

Пізніше відбувся суспільний діалог у м. Краматорську , а далі були капеланські візитації до армійців 128 ОГП-бригади (ЗСУ), на передових позиціях “ Зеніт” , “Водяне”, працювали і у наших добровольців БТГ ДУК ПС були, як на базі так і на передових позиціях поблизу Донецька, а також навідувалися на позиції ВОП 14 ОМБ (ЗСУ). Особливо теплі зустрічі із нашими фронтовими стоматологами “ТРИЗУБ-ДЕНТАЛ”. Проводили літургії, молитви, благословення як воїнів так і зброї, відмолювали спільно ”Вервицю Перемоги”, як і належить справжній родині, разом із Ісусом мандрували відмолюючи “Хресну дорогу”, роздумували над його стражданнями заради спасіння людства, а також розмірковували над жертвою сучасного Українського воїна, котру він приносить на Хресній дорозі нашого народу, про кровну жертву любові, що приноситься на шляху до Української Голгофи.

 

Особливо приділялася увага патріотично-виховному напрямку, розмові із бійцями, намаганню підняти і утвердити їхній бойовий дух та утверженню національної свідомості, враховуючи ті всі псигологічні та побутові труднощі, із котрими їм приходиться зустрічатися в жорстоких умовах війни. Детальніше, місцями героїчної боротьби наших воїнів, ви зможете “мандрувати” читаючи наші наступні дописи. Відчути дух боротьби що витає на передовій, а головне відкинувши байдужість, Ви маєте можливість долучитися, стати часткою ЧИНУ і ЖЕРТВИ нашої нації , надавши посильну підтримку коштами чи необхідними речами у нашій СПІЛЬНІЙ БОРОТЬБІ.

З НАМИ БОГ І Україна !!! - СЛАВА УКРАЇНІ !!!


03.04.2016. Поїздка на позицію

ВИБАЧАЙТЕ ! Вчора не змогла написати розказати про нашу "гламурну" поїздку , бо пізно приїхали і відразу спати, от таке життя. Тому показую все що на фоткала і все що робили, детальніше вам напише Капелан, а я так як журналіст, тож спочатку знайдемо відповідь  на запитання котре  цікавить багатьох.

 

Яка функція капелана на фронті?  Тож  в першу чергу духовне заопікунство, а також багато приватних та реколекційних розмов із бійцями - духовно-патріотичні години виховного характеру, формування  внутрішнього стержня, українського духу. Робота важка і копітка – але вкрай необхідна.  Священик повинен бути на передовій, для підняття духу хлопців, бійців, для очищення душі. А особливо коли бійцеві болить душа, то він повинен прийти до Капелана і поділитися з ним. Щоб він свою біль "не гасив" в алкоголі і наркотиках... Священик повинен з хлопцями бути: це і є обовязок Капелана , а обовязок інформаційого відділу – висвітлення роботи як Капелана так і героїчного чину боротьби наших бійців з московським окупантом.

Іванна Калина Костюк


04.2014. ВІРШ з передової

Ой на білому снігу червона калина

Кровію Героїв Крут вмилась Україна

Ой де ж ви були, батьки, по хатах сиділи

Поки діти за Вкраїну кров свою пролили


04.2014. фронтова кава

Яка смачна кава на передку ! Смак , не можу вам передати. А якщо є справжні друзі ,це просто супер ! А  особливо кава смакує якщо приготовлена , справжніми воїнами.

Іванна Калина Костюк

 


03.04.2016. коти-бандерівці Наші дні, Донецьк

Тварини на місцях служби — це окрема історія, що може зайняти не одну сторінку. Усюди, де б ми не були, у бійців живуть щонайменше декілька котів та собак. Зазвичай, коли втікали від "Бандерівців" ,"щоб ми ними не поснідали , а також пообідали і по вечеряли" , вони залишали своїх хатніх тваринок . Які знайшли собі нову домівку тут, в окопах у "Правосеків". Кажуть, що тварини ідуть до добрих людей, мабуть, це правда.


03.2016. красногоровка

Провідали хлопців на позиції, відмовили"ВЕРВИЦЮ ПЕРЕМОГИ"

провели помазання єлеєм із молитвою за зцілення душі і тіла, провели "Чин благословення зброї", короткі реколекційні розмови виховного характеру.

 

"Дивлюся у очі воїнів, і бачу бездонну глибину любові до України- любові жертовної, що являється запорукою життя, життя Української нації та кожного із нас зокрема". СЛАВА УКРАЇНІ !"


21.03.2016. Оборонні позиції за Красногорівкою

Снігом замітало, перед собою мало що бачили: але це дало можливість проїхати до самих позицій...дійсно Господь прикриває наші позиції від ока московської, ординської нечисті. Молитва, помазання єлеєм, задушевні розмови - і очі хлопців потепліли.

 

- Чому, чому, чому так багато в тилу байдужих ? - тривожно повторює запитання один із побратимів.

 

Намагаюся дати відповідь, по мірі можливого утвердити дух, дух віри, дух боротьби.

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ - СЛАВА УКРАЇНІ!


20.03.2016. Новогродівка, база БТГ. ДУК. ПС

 

Як у окопах чи бліндажах, так і на Божественній літургії, пліч о пліч, стоять наші суворочолі воїни на спільній молитві за кращу долю нашої Української нації.

 


02.2016. ХРЕСНА ХОДА У КИЄВІ, НАРОДНИЙ ГНІВ ТА НАДІЇ НАЦІЇ

Два роки тому Україна ступила на новий шлях, з якого вже вороття назад немає. Шлях тернистий та вистражданий, кривавий та сповнений надії і віри. Нажаль, будь-яка нація має платити зависоку ціну за становлення та незалежність...

 

20 лютого капелан Микола Мединський та активісти взяли участь у хресній ході вулицею Героїв Небесної Сотні в Києві, щоб вшанувати пам'ять тих, хто віддав найдорожче — власне життя, щоб наші нащадки жили гідно та із впевненістю дивилися у майбутнє. На Майдані було дуже людно у ці дні: з'їхалися люди з усіх регіонів, об'єднався Схід та Захід у єдиній молитві за героїв Небесної Сотні та воїнів, які боронять нашу державу на передовій. У хресній ході також взяли участь семінаристи Київської духовної семінарії та отець Петро. Заслухали виступи Святійшого Патріарха Київського та Русі-України Філарета,

громадських діячів та представників суспільних і політичних рухів.

 

Отець Микола звернувся до громади із закликом до єдності, наголосив на важливості власної відповідальності кожного за майбутнє всієї держави. Те, що ми робимо зараз, стане нашим життям завтра.

 

“Гнів народу є праведним, бо ніколи ще не було такого свавілля та безладу, як зараз. Народ справедливо потребує кари тих, хто підвів націю та країну під війну та ввергнув у хаос. В народу зараз до влади більше питань, ніж є відповідей. Надії та сподівання тих, хто очолив Майдан і тих, хто пішли за керівниками, не виправдовуються, в той час як найактивніші та патріотично налаштовані громадяни зараз гинуть на Сході заради змін у державі. Натомість бізнес та корупція продовжують квітнути.

Більше 2 тисяч років тому Христос вигнав із Храму Божого торговців, які на Великдень влаштували продаж речей для жертвопринесення. Бо дім Його є дім Молитви, а не ярмарок. Так і зараз наші політики торгують життями наших дітей. Жертва в ім'я незалежності та свободи повинна бути оцінена та ніколи не забута.”

 

В неділю 21 лютого, після насичених вихідних у Києві отець Микола разом з активістами вирушили на фронт на базу 1-ї штурмової роти та окремої тактичної групи ДУК ПС із харчами, теплими речами, та головне — віддати дарунок, нажаль, посмертний, від командира Семена побратимам — машину від товаришів з Канади, яку ми отримали взимку.

 

Попереду ще тривала боротьба, але в нас є сили перемагати, в нас є сили рухатися далі. Боротьба українського народу тільки починається, і нагадує хресну дорогу, якою йтимуть ще наші діти та онуки.  

 


01.2016. ДОМАШНЄ ТЕПЛО РІЗДВА ДЛЯ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ

Новий Рік та Різдво Христове — свята, що єднають та примирюють нас, і в цей час ми зазираємо у найпотаємніші куточки нашої душі. Далеко від дому, наші захисники ще більше потребують тепла та щирих привітань. В канун Старого Нового Року капелан Микола Мединський разом із добровольцями та активістами з міст Дніпропетровська та Білої Церкви завітали до бійців 74-тої бригади ЗСУ. Дівчата пригостили воїнів смачною кутею, навезли багато їжі та смаколиків. Традиційно на порозі — щедрівки, колядки та пісні. 

 

Воїни мали змогу поспілкуватися з капеланом Миколою, хто мав бажання — міг сповідатися та причаститися. Окрім того отець Микола відправив Божественну літургію та освятив зброю. 

 

Дорогою на передову капелан із активістами також привітали бійців ДУК ПС. Воїни щиро та дуже тепло зустріли нас та не хотіли відпускати. Від'їжджаючи додому, до своїх мирних міст, ми лишали часточку своєї душі із нашими хоробрими захисниками, щоб це тепло зігрівало їх до нашого наступного візиту.


01.2016. ХРИСТОС НАРОДИВСЯ У ЯСЛАХ ВЕРТЕПУ – УКРАЇНА ВІДРОДЖУЄТЬСЯ У НАШИХ СЕРЦЯХ

Звичай, традиції та культурні надбання являються ніби обличчям народу, що ідентифікує його поміж іншими народами світу. Як запахта гама кольору дозволяє розпізнати квітку на клумбі, так і пізнавши духовні надбання народу, ми пізнаємо багатство та різномаїття квітника Господнього. Як кров, нуртуючи у жилах, сповнює життєдайною силою кожну клітину організму – так і пісня, колядка, щедрівка, розбурхує навіть збайдужілі серця українців, об'єднує всіх нас у молитві, із вірою та трепетом серця, прославити Бога, оспівуючи Матір Україну.

 

Черговий виїзд КС ДУК ПС (АЛЬФА І ОМЕГА) у рамках духовногопроекту “ШЛЯХ ЄДНАННЯ - МАТИ БОЖА ПРИЙМИ УКРАЇНУ” відбувся, щоб допомогти нашим воїнам на передовій відчути радість Різдва Христового, та надати духовне заопікунство і провести спілкування патріотично-виховного характеру.

 

12 січня групу активістів-добровольців із Білої Церкви та Дніпропетровська гостинно зустріли бійці та командири 74 розвідувальної аеромобільної бригади ЗСУ, та представники фронтової стоматології ‪Тризуб. Перед іконою “БОГОРОДИЦЯ ЄДНАННЯ” відбулася спільна молитва за перемогу.

 

Святкові колядки та щедрівки перепліталися з духовно-патріотичними лекційними розмовами, котрі вів капелан Микола Мединський-Залізняк, а Ольга Безклинська розповіла про таємниці Різдвяних символів. На завершення відслужили Божественну літургію, сповідали бажаючих та провели чин благословення зброї для наших воїнів.

 

Наступною станцією наших Різдвяних реколекцій була база ОТГ ДУК ПС та 1-ОШР ДУК ПС. Як і в 74-й бригаді ЗСУ, так і на базі добровольців, ми провели Божественну літургію, помолилися перед іконою Божої Матері, заспівали колядки та щедрівки, влаштували запальні танці. Ніби на якусь мить відійшли в сторону темні і болючі будні. Ми від’їздили із відчуттям того, що ми єдина родина.

 

Героїчний чин захисників приємно вразив нас, водночас надихаючи, очі їх ніби голос совісті народу, а погляд — втомлений, але випромінює незламність, вселяє віру у неминучість нашої перемоги. Як і герої минулої боротьби, так і українські добровольці сьогодення, не мають ані відзнак, ані нагород, ані визнання чи підтримки - крім підтримки українського народу.

 

Христос народився у яслах вертепу – Україна відроджується у наших серцях!

Слава Україні! 

Автор: Іванна Костюк


12.2016. чонгар. блокада криму

Проект "Шлях Єднання": молєбень та концерт для активістів громадянської блокади Криму.


12.2016. добровольці дук пс

Зустріч із бійцями на базі ДУК ПС.


12.2016. марусині ведмеді

Капеланська робота із бійцями добровольчого підрозділу у складі збройних сил України "Марусині ведмеді".