ШЛЯХ ЄДНАННЯ


КАЛЕНДАРЕЦЬ УКРАЇНЦЯ.

19 ГРУДНЯ 1868 - у Львові засновано українське товариство "Просвіта". Перший загальний збір товариства був скликаний у залі польської «Стрільниці» на вулиці Курковій (тепер вул. Лисенка). Прибуло 65 представників, і лише один із них не був мешканцем Львова.

УКРАЇНЦІ – ПАМ’ЯТАЙМО СВОЮ ІСТОРІЮ !!!


КАЛЕНДАРЕЦЬ УКРАЇНЦЯ 

Сьогодні важий день для наших воїнів, але пам’ятаймо і інші трагічні сторінки із нашої історії.

1637 — після капітуляції реєстровців під Боровицею гетьман нереєстрового запорізького козацтва Павлюк полонений поляками; страчений у Варшаві в березні 1638;

Молімся за всіх що протягом віків загинули за Україну !!!


 Кращі діти Матері України.

Завжди для мене приємна зустріч із хлопцями батальйону “Кульчицького”. От і цього разу: Відмовили “Вервицю Перемоги”, короткі виховні розмови…

Тим часом Мирослав Гай віддає передачі, Сергій Лисенко та подруга Калина невтомно фіксують фото та відео-матеріалами обличчя воїнів, героїв нашої доби.

Я почав роздавати “Календарець Українця-націоналіста”- переданий моїми братами-капеланами із Тернополя Олексій Левенець та Вячеслав Кізілов, “ Спілка Військових Священиків”.

Раптом декілька бійців підходять...

-Капелан, підпишіть календарик: - для нас це важливо…

Гаразд. Але чому Ви наголошуєте що це так важливо для Вас. Ви що автографи збираєте ? – Жартую я…

-Знаєте отче, не так вже багато до нас сюди на передову і приїздить гостей, я вмисно не називаю їх волонтерами, бо ми очікуємо їх чи із допомогою чи без, справді як дорогих гостей.

- Так от, кожен із подарунків залишених нам, для нас як орден, немов відзнака. Бо вручений нам вдячними Українцями, котрі приїхавши до нас: Тим самим показують що вони цінять нашу роботу, нашу Боротьбу.

Та і вручають вони нам ці подарунки від щирого серця та із чистим помислом. А це в свою чергу надає нам нових сил до боротьби за правду Божу на нашій землі.

Тааак, а відносно автографу ?- Посміхаюся…

-Ааа: - Підпис, то у нас як посвідка до відзнаки, ну щоб з часом не забути хто, коли, та де саме нас нагородили…

Жартуючи та підштовхуючи один одного, подавали для підпису, такий дорогий для них подарунок.

-Немов діти:- Подумав я. Посивілі, зранені, пошрамовані… Але все ж таки діти. Кращі діти Матері України.

ДРУЗІ, НЕ ПРОПУСКАЙТЕ ЖОДНОЇ МОЖЛИВОСТІ НАВІДАТИСЯ ДО НИХ, ТАМ НА ПЕРЕДОВІЙ. ПОДАРУЙТЕ ЇМ РАДІСТЬ СПІЛКУВАННЯ, ПРИВЕЗІТЬ ДЛЯ НИХ ВОГНИК ДОМАШНЬОГО ТЕПЛА – ВОНИ ТОГО ЗАСЛУЖИЛИ.


ПОСМІШКА КРІЗЬ БІЛЬ В ОЧАХ

Тиха серпнева ніч… Зорі ніби про щось перешіптувалися,  ніжно тремтячи

над головою в неозорому просторі нічного Українського неба.  В одну

мить здалося, що вони немов чарівні, золотисті овечата кинулися

врозтіч від озвірілого чужака (ворожого безпілотника),  що розсікаючи

небо врізався в їхню космічну отару, зруйнувавши гармонію небесних

вечорниць.

 Якщо б не глухо гавкаючі міномети та час від часу зловісне

стрекотання ворожого кулемета, то шум та похлюпування хвиль Азовського

моря  на березі  якого ми зібралися із бойовими побратимами  на

окраїні Широкіного, могли б навіювати навіть романтичний настрій.

Фронтова чашка гарячої кави має який особливий смак та неповторний

аромат (навіть не дивлячись на солонуватий присмак води із місцевої

криниці).  Під блимання захованих у кулаках цигарок, (навіщо

полегшувати роботу ворожим снайперам) розмову неквапно веде “Макс”,

що здається із часу Майдану і вдома буває рідко, все топче фронтові

дороги.

Було це в 2014 р. під Карлівкою.  Ми ще тоді не зовсім досвідчені (але

вже із певним досвідом бойових дій)  розвідували територію, очікуючи

підходу наших БТР-ів.  На правому фланзі, де найменше сподівалися

побачити ворога, ішов побратим  “Артем”,  для нього це був перший

бойовий виїзд.  Почувши глухе рокотання дизельних моторів вдалині,

вдивляюсь у бінокль, у сусідній посадці мелькають

бруднувато-зеленкуваті очікувані бойові машини. “Наші на підході”, -

доповідає мені по рації “Артем” і робить перший крок із “зеленки”.

  “Командир”,- чую якийсь до невпізнання змінений голос по рації , “а

з якого переляку у наших на броні прапори москальські?”.  “У

трааавуууу ! Рєєєхом !” -  не наказ віддаю,  а десь на рівні

ультразвуку шиплю в рацію.

Випльовуючи в чисте повітря Українського степу брудні відходи продукту

“тнк” (тюменська нафтова компанія) приближувалися два московитських

БТР-и ,  на одному із котрих наліплена “двоголова курка”, а на іншому

теліпалася трьохколірна шмата.  На броні, із хижим оскалом,

вмостились скуласті  вузькоокі  “cлавянє” та інші представники

“дружеськаго народа”.  Котрі чи то за привичкою “заблукали”, чи то

важкою технікою в сусідню державу на “морський  відпочинок”  надумали

приїхати,  так як за словами злобного кремлівського карлика  “войск

расійськіх на донбасе нєту”.

Декілька хвилин хвилюючого очікування, андреналін здається що

зашкалює.  Тиха команда:  “Го -туйсь ! ”. “Мухи” зведені на плечі, і

нарешті всіма очікувана команда : “Вогонь !”.  Гуркіт, зриви, дим і

вогонь… багато вогню, що здається вичищає нашу землю від імперської

чуми.

Злагоджено відходимо, попередньо перевіривши “якість”  роботи під час

проведеної операції.  Проходимо біля палаючих  московитських

“коробок”,   пильно  придивляючись  до тієї самої  “двоголової курки”,

яка ще ніби у конвульсіях крючилася  у вогні, що підбирався до неї по

броні, “Артем”  ніби виходить із нервового ступора видаючи  коронну

фразу дня: “ Блін. А це й справді були не наші”.

І тут вже стриматися ніхто не зміг.  Лункий козацький сміх  розлого

прокотився донецьким степом. Тільки відлуння  відбившись від похмурого

вугільного терикону, ніби закашлялось густим димом палаючої ворожої

бронетехніки,  разом із сучасним козацтвом,  безшумно розчинилися у

сумовито-квітучих травах Українського степу.


А виходила посмішка !!!

-Слава Україні бійці , я хочу вас сфоткати ,“ морду- лиця” пожартувала я.

-А для чого це потрібно ?

- Я хочу показати справжнього бійця, бійця який захищає наш спокій  на “передку”, ось наприклад тебе .

-А чому мене ?

-Бо так хочу, але ти не смійся , просто дивися на мене .

- Я коли не сміюся то вихожу не гарний.

-Ні ні, мені потрібно щоб ти був такий як завжди.

-А він завжди такий . Сказав бієць:ні побратим.

-Ну то добре, буть такий як завжди…

Так сумно мені ці слова згадувати , за хорошу людину,  ні за бійця: ще вчора він сміявся, а сьогодні….блін, це мене деколи доводить до сказу, напевно ніхто так ненавидить “путіна” як я,  я так думаю що я найсильніше цю гадину ненавиджу….

Дуже сумно , я того бійця навіть не спитала ім’я, а сьогодні я прочитала що ця людина , мій товариш , побратим, загинув на  “промці” під Авдіївкою…………..ще вчора він сміявся.  Я  зробила пару фоток , бо хотіла зафіксувати його обличчя, обличчя воїна а не посмішку, але мені це ніяк не вдавалося, я бігала з камерою щоб зробити те ,  я так думала, що мені потрібно вираз суворого воїна…а виходила посмішка .

Інфо-капеланія п.Калина.


Фото яке було зроблене півтора року назад .Блокпост Донецька обл.


ЦИТАТА. КАПЕЛАН МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ :

Чистота довкілля, починається із невикинутого сміття з вікна автомобіля.

Добробут держави, починається із запитання поставленого перед собою вечором: “а що я сьогодні зробив корисного для України ?"

УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ ІЗ НАШИХ СЕРДЕЦЬ !!!


ЦИТАТА. КАПЕЛАН МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ :

Завжди, на протязі віків: ворог не маючи можливості здолати нас збройно, намагався знищити нас з середини – розпалювання чвар, роздорів, посіяти комплекс меншовартості та сумніву у правоті нашої боротьби.

Важливо кожному із нас пам’ятати, що посилюючи протистояння один із одним, ми насправді діємо в інтересах ворога, послаблючи наші,спільні сили, та в сотні разів посилюємо противника.

"Я і Отець одно"( Ів. 10:30) вчить нас Христос - тож вчімся бути "одне", однією великоюмогуньою, монолітною Українською родиною !!!

ХРИСТОС ВОСКРЕС - ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА !!!


ЦИТАТА. КАПЕЛАН МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ :

"-Ми не раби, ані в духовному плані, ані в суспільному стані – МИ ВІЛЬНИЙ НАРОД !!! 

Раб вимушено кориться своєму пану, і немає в його серці щирої любові до нього.

А ми добровільно вибрали служіння Богу та Українській Ідеї. Тому наш Чин та наші серця, є джерелом бездоганно чистої любові до Бога та України, СИНІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ !!! І усвідомлення цього необхідне як воїнами на передовій, так і народом загалом – для повноцінної перемоги із ворогом зовнішнім та внутрішнім !!!"


ЦИТАТА. КАПЕЛАН МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ:

"- Ми нація воїнів- котра вичистить свою землю від ординців, ницих духом рабів та манкуртів, із таким же завзяттям, як і пшеницю від полови" !!!


цитатА. Капелан Микола Мединський:

"Легко сказати “ Я люблю Україну” – спочатку навчімся любити Українців."

Інфо-капеланія.


ЦИТАТА. КАПЕЛАН МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ:

Живучи за принципом “ Маємо те що маємо” ми ніколи не зможемо здобути те про що МРІЄМО, ЗА ЩО БОРЕМОСЬ – потрібно нам міняти стереотип мислення.


ДОБРОВОЛЬЦІ – БОРЦІ ЗА ПРАВДУ БОЖУ, ЗА УКРАЇНСЬКУ ПРАВДУ.

То хто ж вони насправді? – оповиті міфами і легендами, обвітрені суворими вітрами, свинцевими дощами обмиті. Сучасні характерники, чи воплочення героїчного, козацького духу?

 

Бути добровольцем, значить свідомо, чи несвідомо, сповідувати заповіт Христа своїм чином у повсякденному, фронтовому житті. Христос керуючись любовю до людини, приніс себе у жертву заради спасіння людства – воїн-доброволець керуючись любовю до свого народу, готовий принести найбльшу жертву у всесвіті ( своє життя), заради спасіння України.

 

Тож направду, ЧИН добровольця, це ЧИН наслідування Христа у ЖЕРТОВНОСТІ та ЛЮБОВІ …!

Тож зі святом Вас ДОБРОВОЛЬЦІ !!!

ВОЇНИ СВІТЛА - ВОЇНИ ПРАВДИ – ВОЇНИ ХРИСТА !!! 

СЛАВА УКРАЇНІ !!!


БАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ГУЗАРА:

"Нехай Господь благословить і стереже Вас. Роби добро іншим - тоді ми можемо бути певні Божого благословення”. Кардинал благословив ікону Божої Матері і статою Ісуса Христа, а також роботу капеланської служби для зцілення духовного. 

 

Робота капеланської служби полягає у важливості спілкування з воїнами, щоб бійці не відмежовувалась від Бога, щоб вона могла з ним примиритись.

Віра в Бога є тим могутнім стимулом, що допомагає бійцям впоратися з проблемами. Це усвідомлення того, що навіть у найважчих обставинах Бог не полишає бійця самого, коли його охоплює страх, відчай, безнадія тощо.

 

У багатьох чоловіків до фронту Бог був не на першому місці, але зіткнувшись з явищем смерті, вони не можуть змиритись з тим, що на цьому життя завершилось. І Бог стає центром життя, доводить, що життя не закінчується з влучанням кулі, воно вічне.

Саме завдяки Капеланам це потрібно донести до бійця, людини, дитини.


ДОБРОВОЛЬЦІ – БОРЦІ ЗА ПРАВДУ БОЖУ, ЗА УКРАЇНСЬКУ ПРАВДУ.

То хто ж вони насправді? – оповиті міфами і легендами, обвітрені суворими вітрами, свинцевими дощами обмиті. Сучасні характерники , чи воплочення героїчного, козацького духу?

 

Бути добровольцем , значить свідомо, чи несвідомо, сповідувати заповіт Христа своїм чином у повсякденному, фронтовому житті. Христос керуючись любовю до людини, приніс себе у жертву заради спасіння людства – воїн-доброволець керуючись любовю до свого народу, готовий принести найбльшу жертву у всесвіті ( своє життя) , заради спасіння України.

Тож направду, ЧИН добровольця, це ЧИН наслідування Христа у ЖЕРТОВНОСТІ та ЛЮБОВІ!

Тож зі святом Вас ДОБРОВОЛЬЦІ !!!

ВОЇНИ СВІТЛА - ВОЇНИ ПРАВДИ – ВОЇНИ ХРИСТА !!!

 

Капелан отець Микола Мединський (Залізняк)


повстанське ведмежа

На початку літа 1945 року загін НКВС рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки.

 

В одній з лісових гущавин вони зустріли ведмедицю з малям, якому було від сили кілька днів. Коротка кулемента черга – і вже смакували ведмежатиною, нашвидкоруч спеченою на вогні (гуцули, до речі, ведмежого м’яса в їжу не вживали через одвічне табу).

 

Перелякане ведмежатко втекло від напаснків, але його ніхто й не переслідував – м’яса ж на ньому нема!…

За кілька днів голодне й знесилене ведмежа, що жалісливим скавулінням кликало свою матір, знайшла у лісі повстанська боївка Хмари.

 

Молодший брат командира боївки кулуметник Сибіряк, взяв маля на руки. Воно трусилося від холоду та страху і тулилося до повстанців, ніби до матері. Знаючи, що без допомоги людей звірятко загине, повстанці взяли його з собою.


НЕ Я ТАКИЙ – ЖИТТЯ ТАКЕ

Не я такий – війна така! Не я такий – життя таке! Ні не життя: війна, життя теж несолодке, спочатку Майдан, тоді війна. Я неодноразово пригадую «Профспілки», якось мені боєць сказав:

– Забудьте «Профспілки», ми вже не такі.

– Ні, ви залишилися таким як були, час змінився.

 

Вони дійсно не змінилися; так, змужніли, так, стали воїнами, великими, безстрашними воїнами, а в душі, ні, не в серці, а в душі, залишилися тими ж дітьми: добрими, веселими, одним словом – класними. «Профспілки» змінили нас, ми стали сім’єю, подобається це комусь чи ні, але це правда. Ми стали одною великою сім’єю. Один одного ми розуміємо. А як тяжко бачити, що вони мучаться, що вони зникають один за одним, як тяжко їм відчувати, що вчора був побратим, а сьогодні... а сьогодні загинув. Як тяжко воїнам переосмислити смисл життя. Як тяжко!

 

– Скажіть мені, що таке Аеропорт?

– Ти мені скажи. Ти ж там був?

– Так, я був, на руках стікав кров’ю мій брат, скажіть мені, за що, за що, хто це вирішив, жити йому чи ні, скажіть мені, отче? – спитав капелана «Опришко», опустивши голову. Питає боєць, ні, ще дитина.

 

– Нема жертви – нема благословення. На все воля Божа,задля спасіння людства Христос переніс муки терпіння і смерть на Христі, задля спасіння народу, задля спасіння України ми, як і Христос, повинні іти на Голгофу українського народу, принести відкупительну жертву любові – пошепки говорить капелан.

– Хіба може слуга бути більший за пана? – запитує Ісус. – Переслідували мене і вас будуть переслідувати» – дає нам з вами відповідь Христос.

 

Воїн піднявся – він вже не дитина, він воїн і зрозумів війну, і зрозумів, що він там, де має бути, він же міг вибрати життя без війни, але хіба він може так зробити, коли це в ньому, у його душі. Він воїн, воїн доблесті, воїн честі, воїн справедливості. Боєць зрозумів про Аеропорт, зрозумів, за що вмирав його побратим, за що вночі він спати не міг: за Україну. Хлопче, він помер, щоб ми жили, щоб ми не допустили війни до нашої хати, щоб моя, твоя сім’я не відчувала того, що ми, вони – бійці – відчували. Ти герой, бійче, ти герой.

 

Він вийшов з піднятою головою і пішов спати, він так давно не спав. «Нарешті, – подумав воїн, – я висплюся, нарешті висплюся. А завтра я йду в бій. Засинаючи, я знов бачу очі побратима, який лежить у мене на руках, знов очі! Як він стікаючи кров’ю... вмирав у мене на руках!».

 

Неможливо забути те, що було і є. Пам’ятайте його, їх, бо тільки згадуючи їхній останній шлях ми можемо зберегти пам’ять про наших хлопців, наших бійців. Бо вони теж жили, раділи, співали, танцювали. Бо, забувши, ви їх хороните назавжди, пам’ятайте їх, бо вони – наша історія, історія невизнаної війни. Так, війни, хлопче, це – війна... Сон! І знову новий день, і знову боротьба, боротьба не на життя, а на смерть... Ні, на життя... на життя...

 

Йшли селом, йшли селом партизани .

По землі українській, невільній землі.

І у кожного зброя була за пличами,

І у кожного смуток і біль на чолі .......


БЛАГА ВІСТКА ДЛЯ УКРАЇНИ

Виховний, духовно-патріотичний проект "ШЛЯХ ЄДНАННЯ”

“ І зачала Єлизавета сина на старості літ своїх, це та що звали її неплідною… Бо немає для Бога нічого неможливого” - Як не намагалися нас переконати, що епоха героїв, велетів Українського духу завершилася, що позаду вже, в далекій історії, славний чин Української звитяги, та в прикладі сьогодення ми бачимо зовсім інше. Немов праведна Єлизавета, що на старості літ своїх, вже не надіялася на потомство- Українська земля стрепенувшись, відкрила своє лоно, породжуючи героїв нашої доби. І “ як дощ що на землю зходить, як вода що паросток зволожує” (алилуйні стих. Св. Благовіщення) впали живоносною вологою на спраглу землю, на душу Українського народу, багряно-червоні краплини крові Героїв Небесної Сотні, впали глухо стукаючи об нашу зашкарублу байдужість, впали, ставши символом пробудження Нації, дарувавши життєдайну силу паросткові відродженого Українського чину боротьби, боротьби за правду Божу, за Українську Правду . 

“Бо немає для Бога нічого неможливого”.(Лк. 1-37)

“Радуйся благодатна…ти благословенна між жінками” – благовістить архангел Гавриїл до Богородиці. Воістину величне благослення - “зітерти голову”(Бут.3-15) древньому змієві, батькові зла і брехні, через народження Христа – відкупителя і Спасителя роду людського.

Радуйся, радуйся свята Земле Українська, радуйся нене Україно – воістинно ж ти благословенна, обрана із поміж народів, для величної місії. Зтерти голову служителям зла, древньому, московсько- імперському змієві, що брехнею і кровопролиттям, загарбував землі інших народів, намагався вбити душу нашої нації, знищити культуру і традицію, породжуючи покручів та яничарів. Зтерти голову кривавим московським ординцям, породивши синів волелюбних, люблячих, сміливих відчайдух, козацтво сьогодення. 

“ Як же станеться це, коли мужа незнаю ?”(Лк 1-34)…запитує у Гавриїла Богородиця.

“Як це може статися, хто стане на захист нашої землі у випадку загрози?...” лунало у народі…. ”Для сучасної молоді чужі духовні та національні цінності, хіба зможе російсько-мовний схід стати на захист національної, державо-творчої ідеї ?...занадто довго нас топтали, морили голодомором, вивозили у сибіри….” Ніби відлуння безнадії було чути на нашій землі. Але………... “ немає для Бога нічого неможливого”.(Лк.1-37) 

“Дух святий злине на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе……”(Лк.1-35) чує у відповідь Марія.

Дух святий зійшов на нашу землю, обгорнувши благодаттю серця небайдужих до нашої долі. І проросло насіння крові мучеників та героїв у наших серцях, воскрес дух славних воїв княжої доби, гуркотом січових барабанів зануртувала кров у наших жилах.

“І породиш матінко синів, ВЕЛИЧ УКРАЇНИ”- подихом вітру з “Холодного Яру”, лунають голоси ангелів “Небесної сотні”. І проросло зерно, рясно засіяне на майдані, проросло багатоликістю та різномаїттям, героїчного чину на східному фронті. І коли ти пліч о пліч із ними, такими різними, але водночас близькими, то по особливому відчуваєш пульсуючий організм Української родини, свою причетність до нашого роду, що корінням сягає у глибину віків. По особливому, сакрального значення набуває “НАВІКИ СЛАВА БОГУ” із їхніх вуст на завершення Святої , святкової літургії. “Героям Слава”, немов рокіт січових гармат, виривається із могутніх грудей. Воскрес, відродився Український дух, дух славний, дух перемоги. 

ВЕЛИЧНЕ СВЯТО БЛАГОЇ ВІСТІ БОГОРОДИЦІ – ВЕЛИЧНЕ СВЯТО БЛАГОЇ ВІСТІ УКРАЇНИ !!!

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ - СЛАВА УКРАЇНІ !!!